Під час проведення інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. підприємство помилилося з визначенням балансової вартості деяких об'єктів основних засобів, внаслідок чого завищило валові витрати (принаймні такий висновок зроблено представниками податкового органу під час перевірки).
Окреслимо ситуацію: станом на 01.04.2011 р. проведено інвентаризацію об'єктів ОЗ, складено інвентаризаційний опис, у якому згідно з даними бухобліку на відповідну дату щодо кожного об'єкта ОЗ зазначено первісну вартість, суми накопиченої амортизації та вартість для амортизації. Відповідно до цього, щодо окремих об'єктів основних засобів нараховано знос у розмірі 100%, тобто залишкова вартість цих об'єктів дорівнює нулю.
Податкова вважає, що балансова вартість цих об'єктів не ґрунтується на даних бухобліку.
Згідно з пп. 145.1.4 ПКУ строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено у пункті 145.1 цієї статті. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.
Поняття ліквідаційної вартості у Податковому кодексі не наведено. Проте у пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що інші терміни з метою розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та МСФЗ і П(С)БО.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби», ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, що її підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за мінусом витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).
Отже, з огляду на таке суд наголошує: платник податку, якщо є вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та їх можна достовірно визначити, здійснює амортизацію ОЗ (з визначенням ліквідаційної вартості) з урахуванням наведених норм.
Підприємство вважає, що спірні основні засоби вже є непридатними для експлуатації у процесі господарської діяльності підприємства та фізично зношеними, не відповідають сучасним вимогам до такого обладнання, тож фактично минув строк їх корисної експлуатації, а тому підприємство не має підстав для отримання будь-якої економічної вигоди у разі продажу цих ОЗ, тобто підприємство визначило, що очікування у разі продажу ОЗ дорівнює нулю.
Враховуючи вищенаведене та приписи п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, суд не побачив порушень пп. 145.1.4, п. 146.1 ПКУ щодо визначення амортизаційних відрахувань ОЗ. Значну роль у цій справі відіграв поданий до суду аудиторський висновок щодо правильності ведення підприємством бухобліку, у т.ч. і щодо ліквідаційної вартості спірних об'єктів ОЗ.