Як було?
Відповідно до ст. 14, 51 Закону про госптовариства, Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного (складеного) капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.
Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.
Отже, вимоги щодо обов'язковості резервного (страхового) фонду раніше були зумовлені необхідністю створення резервів, спрямованих на покриття непередбачених витрат, у тому числі боргів.
Як є тепер?
На сьогодні, від 17.06.2018 року з прийняттям Закону про ТОВ/ТДВ, Закон «Про господарські товариства» втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.
А отже, норми ст. 14, 51 Закону про госптовариства не діють. І створення резервних фондів вже від ТОВ/ТДВ не вимагається. Обов’язковість включення такої інформації до статуту не встановлена (ст. 5, 6 Закону про ТОВ/ТДВ).
Хоча створення та формування резервного капіталу зараз прив’язані до можливості придбання Товариством частки у власному статутному капіталі (ст. 25 Закону про ТОВ/ТДВ). Докладніше про все це далі.
Щодо резервного капіталу, то нагадаємо, що відповідно до Розділу І Клас 4 «Власний капітал та забезпечення зобов'язань» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291, рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.
Тобто ми говоримо про частину власного капіталу, який не лише формується за рахунок нерозподіленого прибутку, а й використовується не на загальні цілі госпдіяльності Товариства, а виключно на покриття збитків, інших витрат тощо.
Фактично, новим Законом про ТОВ/ТДВ віддано на відкуп Товариствам вирішити під час створення чи під час його діяльності питання щодо створення резервного капіталу, розмір відрахувань та періодичність, а також напрямки дозволеного використання резервного капіталу.
Однак всі ці подробиці повинні бути прописані у статуті і лише за бажанням засновників (учасників) Товариства.
Таке бажання може виникнути через потребу. Адже у разі виникнення необхідності придбання Товариством частки у власному статутному капіталі без зменшення його розміру, це можливо лише за умови, що на день такого придбання Товариство вже має сформований резервний капітал і його розмір становить не менше вартості частки, що придбавається Товариством.
При цьому, слід також враховувати, що в такому випадку разом із заявою про державну реєстрацію Товариство має надати державному реєстратору довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі (ч. 3 ст. 25 Закону про державну реєстрацію).
А ось в інших випадках відмовити у реєстрації статуту або змін до нього через відсутність у ТОВ/ТДВ резервного капіталу як такого чи наявність несформованого резервного капіталу, держреєстратор, на нашу думку, не має права.
Водночас, Товариство, яке відмовляється від внесення до статуту вимог щодо резервного капіталу, фактично позбавляє себе можливості викупити частку у власному статутному капіталі, якщо така ситуація виникне у майбутньому. Для виправлення цієї ситуації йому доведеться спочатку внести зміни до статуту, сформувати резервний капітал і лише після цього проводити придбання такої частки.