Оподаткування доходів фізособи — резидента Росії у вигляді роялті

Згідно з пп. 162.1.2 ст. 162 ПКУ платником податку є фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до положень пп. «а» пп. 14.1.54 ст. 14 ПКУ дохід у вигляді роялті, сплачений резидентом України та отриманий нерезидентом, — це дохід із джерелом його походження з України.
Згідно з положеннями пп. 170.10.1 ст. 170 ПКУ доходи із джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу ІV ПКУ для нерезидентів).
Відповідно до пп. 170.3.1 ст. 170 ПКУ роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15 та/або 17%).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ.
Положеннями п. 3.2 ст. 3 цього Кодексу визначено: якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 1 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі — Угода) встановлено, що доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
При цьому згідно з п. 2 ст. 12 Угоди ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10% загальної суми доходів.
Положення п. 1 та 2 ст. 12 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав здійснюватиметься оподаткування доходу, одержаного у вигляді роялті. Цими двома пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування роялті у країні-резиденції, але залишає країні — джерелу доходу у вигляді роялті право оподаткування таких доходів, якщо це передбачено її податковим законодавством, але це право обмежується встановленою граничною ставкою (у даному випадку — 10%).
Право на використання положень міжнародного договору надається нерезиденту за умови надання ним довідки про підтвердження його резидентства відповідно до вимог ст. 103 ПКУ.
У разі неподання нерезидентом довідки про підтвердження статусу податкового резидента зазначені доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування без урахування положень міжнародного договору (п. 103.10 ст. 103 ПКУ).
Розрахунок податкових зобов’язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, провадиться агентом (п. 168.3 ст. 168 ПКУ ).
Враховуючи зазначене, резидент України під час виплати роялті на користь резидента Росії зобов’язаний утримати податок у розмірі 10% від загальної суми роялті, що сплачується за наявності письмового підтвердження, виданого компетентним органом Росії про те, що зазначена особа є резидентом Росії і на неї поширюється дія Угоди. За відсутності такого підтвердження зазначені доходи у вигляді роялті підлягають оподаткуванню за ставкою 15 та/або 17%.