Що таке «відступлення права вимоги»?
Податківці у підкатегорії 114.02 «ЗІР» нагадують, що відповідно до ст.512-516 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону № 2473 у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до пп. 2 п. 9 розд. III Інструкції НБУ №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар.
У випадку, коли згідно з укладеною угодою купівлі-продажу у зовнішньоекономічній сфері, резидентом експортовано (імпортовано) продукцію на умовах відстрочки платежу (відстрочення постачання), то така операція потрапляє в правове поле Закону №2473.
У разі укладання договору про відступлення права вимоги між двома резидентами України, право кредитора переходить до іншого резидента, і в послідуючому валютна виручка надійде не власнику експортованої продукції, а іншій особі, що суперечить вимогам Закону №2473.
Таким чином, здійснення відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності не допускається.
Що таке «переведення боргу»?
Переведення боргу регулюється ст. 520-524 ЦКУ, відповідно до яких боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.
У випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортеру (імпортеру) продукції, але від іншого нерезидента. У такому випадку вимоги Закону №2473 не будуть порушені.
Крім того, у разі укладення договору переведення боргу між двома нерезидентами за кордоном, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, матеріальне право України не застосовується.
***
Читайте також: Відступлення права вимоги: бухгалтерський та податковий обліки