Зазначеним законом врегульовано нагальні проблемні питання, які виникали під час застосування норм та положень ПКУ і негативно впливали на діяльність платників податків. На думку фахівців ДПС України, застосування норм Закону сприятиме уникненню конфлікту інтересів між платниками податків та контролюючими органами, спрощенню процедур адміністрування податків та послабленню фіскального тиску на платників податків.
Основні нововведення Закону в частині податку на прибуток:
врегульовано питання врахування збитків минулих років. Платникам дозволено врахувати у майбутніх періодах непогашені збитки 2010 року (підрозділ 4 Перехідних положень);
врегульовано питання віднесення до складу доходів платника податку коштів, отриманих у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування та з яких не було сплачено єдиного податку (зміни до пп. 135.5.14);
врегульовано питання неоподаткування коштів, не повернених власнику, які раніше було внесено до статутного капіталу юридичної особи, що ліквідується. Тобто у разі відсутності або недостатності активів для повернення власнику при ліквідації юрособи кошти або майно, внесені до статутного капіталу цієї юр особи, не включаються до складу доходу (зміни до пп. 136.1.13);
надано право платнику податків не враховувати у складі доходів вартість безоплатно отриманих основних засобів, якщо такі засоби отримано за рішеннями місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їхніх повноважень (пп. 136.1.16);
врегульовано питання щодо обліку доходів від безоплатно отриманих об’єктів енергопостачання, газо- і теплопостачання, водопостачання, каналізаційних мереж та основних засобів транспортної інфраструктури. Цей дохід у розмірі амортизації зазначених активів, нарахованої у момент її нарахування, включається до складу доходів платника податку (п. 137.17);
зменшення доходів платника податку ліцензіата з постачання природного газу за регульованим тарифом на суму нарахованих, але не отриманих у звітному періоді коштів з бюджету за програмою фінансування пільг та житлових субсидій окремим категоріям населення на оплату окремих видів енергії, товарів та послуг, передбачено (п. 137.20);
врегульовано питання обліку заборгованості у разі не сплати позичальником процентів (комісійних) кредитору. Цю заборгованість кредитор враховує згідно з порядком урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, визначеним пунктом 159.1 ПКУ (пп. 137.21 та пункт 12 Перехідних положень);
визначено порядок віднесення до складу витрат нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції. Зазначені витрати будуть включатися до складу витрат у період їх виникнення (п. 138.4);
надано право платнику враховувати у складі витрат вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до галузевих норм (п. 140.1.1);
конкретизовано базу для банківських установ щодо визначення розміру витрат, понесених у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами та нарахуванням роялті, якою вважається дохід, отриманий від операційної діяльності банківської установи (пп. 139.1.13, 140.1.2);
узгоджено положення ПКУ зі статтями 215, 228 та 234 Цивільного кодексу України у частині визнання судом правочину недійсним (п. 140.2);
вирішено питання амортизації витрат на самостійно виготовлені (створені) нематеріальні активи та вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених КМУ чи під гарантії КМУ, у разі виконання зобов’язань за гарантією КМУ (п. 144.1);
приведено у відповідність до положень (стандартів) бухгалтерського обліку формування витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів. Такі витрати у межах 10 відсотків відносять на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) або до інших витрат як у бухгалтерському обліку (п. 146.12);
прирівняні до придбання операції з отримання основних засобів у вигляді рухомого складу за рішенням Укрзалізниці (п. 146.17.2);
уточнено порядок сплати консолідованого податку платником податку — юрособою, у складі якої є відокремлені підрозділи, зокрема конкретизовано, що за рішенням такого платника податку податок на прибуток сплачується до державного бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів (п. 152.4);
визнано базовим податковим (звітним) періодом з метою обкладення податком на прибуток календарний квартал (п. 152.9);
приведено у відповідність до положень (стандартів) бухгалтерського обліку порядок визначення курсових різниць (п. 153.1.4);
визнано такими, що не підлягають перерахунку у національній валюті з метою оподаткування гранти (субгранти) відповідно до програм Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні (п. 153.1.6);
врегульовано питання визначенням конкретного переліку доходів, які звільняються від обкладення податком на прибуток садівничих та гаражних кооперативів шляхом їх виділення в окрему групу неприбуткових установ (п. 157.1);
з метою єдиного розуміння уточнено норму щодо звільнення від оподаткування лише підприємств, які здійснюють діяльність з одночасного виробництва електричної та теплової енергії з використанням біологічних видів палива (пункт 15 Перехідних положень);
врегульовано питання застосування механізму визначення звичайної ціни до набрання чинності статтею 39 «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» розділу ІІ ПКУ (пункт 8 підрозділ 10 Перехідних положень).
Основні нововведення У частині податку на доходи фізичних осіб:
не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виплати з державного бюджету, пов’язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у т. ч. Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України (зміни до пп. 164.2.14);
уточнено порядок визначення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належить роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (зміни до пп. 164.2.17);
встановлено обов’язок для кредитора повідомляти платника податку — боржника про анулювання боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення для самостійної сплати боржником податку з таких доходів (зміни до пп. 164.2.17);
конкретизовано, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім суми пенсій, також не включаються суми її індексації, нарахованої відповідно до закону (зміни до пп. 165.1);
уточнено порядок звільнення від оподаткування доходу у вигляді вартості спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах (зміни до пп. 165.1.9). (Визначено, що порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у т. ч. форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються КМУ та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту);
передбачено невключення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, скерованим у довготермінове відрядження (зміни до пп. 165.1.11);
уточнено порядок оподаткування сум виплат чи відшкодувань, що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об’єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установлено порядку (змінами до пп. 165.1.47 вилучено умову, що такі виплати проводяться лише у розмірах та з метою, що установлено загальними зборами членів профспілок);
доповнено перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, не оподатковуватимуться доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за винятком доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу, а також інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями НБУ (зміни до п. 165.1);
? уточнено порядок проведення річного перерахунку з податку на доходи фізичних осіб у зв’язку із застосуванням двох ставок податку (15% та 17%), а також у разі отримання доходів від двох та більше податкових агентів (п. 179.2) (Так, чинний розрахунок з використанням середньомісячної суми доходу замінено на розрахунок виходячи з розміру загальної річної суми отриманого доходу);
? удосконалено порядок надання органами, що забезпечують здійснення державної реєстрації транспортних засобів фізичних та юридичних осіб, акумульованої інформації з підпорядкованих територіальних підрозділів до центрального органу ДПС України для забезпечення контролю за сплатою податків і зборів, які сплачуються під час операцій з транспортними засобами (зміни до п. 239.5);
уточнено порядок сплати податку нерезидентами з доходу у вигляді спадщини у разі успадкування права на вклад у банку (виключення п. 174.5 визначено, що особою, відповідальною за сплату податку, є спадкоємець);
скасовано необхідність подання довідки про види діяльності, яка надавалася фізичною особою — підприємцем іншому суб’єкту господарювання з метою неутримання податку під час виплати доходу суб’єктом господарювання за надані послуги фізичною особою — підприємцем (зміни до п. 177.8);
? уточнено перелік випадків, відповідно до яких обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається (зміни до п. 179.2).
Основні нововведення у частині податку на додану вартість:
конкретизовано поняття «особа» (пп. 14.1.139 ст. 14) з метою обкладення податком на додану вартість;
запроваджується процедура реєстрації платником ПДВ будь-якої особи за її добровільним рішенням. А саме: вилучено будь-які додаткові умови, що обмежують таку реєстрацію, а також норму, яка передбачала вилучення з реєстру платників ПДВ, у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становив менше 50 відсотків загального обсягу постачання;
врегульовується процедура реєстрації платником ПДВ платників єдиного податку та уніфіковуються строки такої реєстрації і подання заяви. Відповідно до нової редакції абзацу другого пункту 183.4 статті 183 у разі зміни ставки єдиного податку з 5% на 3% реєстраційна заява на реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку у розмірі 3%. Реєстрація зазначених осіб (згідно з абзацом другим пункту 183.5 статті 183) діятиме з першого числа календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку у розмірі 3%;
зменшується строк реєстрації платників ПДВ з 10 до 5 робочих днів;
чітко визначено дату анулювання реєстрації платника ПДВ та дії платника при анулюванні його реєстрації. Передбачено, що платник податку, який анулюється, має визначити податкові зобов’язання за товарів/послуг, необоротних активів, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: в останньому звітному періоді не пізніше дати анулювання реєстрації виходячи з їхньої звичайної ціни. Зазначене не поширюється лише на випадки анулювання реєстрації внаслідок реорганізації платника податку (вилучено підпункт «ґ» підпункту 14.1.191 статті 14, змінено редакцію пункту 184.7 статті 184);
відповідно до нової редакції пункту 184.8 статті 184 така сума податку враховується до суми зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності — погашається незалежно від того, чи залишатиметься особа зареєстрованою як платник ПДВ на день сплати такої суми податку, чи ні;
уточнено перелік операцій, визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо яких згідно з пунктом 187.10 статті 187 здійснюється за касовим методом, доповнено наданням послуг з транспортування та постачання газу природного (крім скрапленого);
змінено порядок визначення бази оподаткування у разі постачання товарів/послуг:
відповідно до змін, внесених до абзацу третього пункту 188.1 статті 188, база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче від митної, лише база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, а не по всьому ланцюгу постачання таких товарів.
Вирішено питання стосовно неврахування сум відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв до бази оподаткування.
База оподаткування у разі нарахування податкових зобов’язань за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо вони починають використовуватись в операціях, які не є оподатковуваними, визначається виходячи з балансової вартості, що склалася станом на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни), за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання;
пункт 189.11 щодо визначення бази оподаткування у разі умовного постачання виключено, у зв’язку з вилученням самого поняття «умовне постачання»;
новим пунктом 189.13 вирішено питання визначення бази оподаткування у разі постачання квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу — базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір.
врегульовуються питання формування податкового кредиту в частині:
визначення права на податковий кредит при зміні напряму використання раніше придбаних товарів/послуг з неоподатковуваних/звільнених в оподатковуваних операціях;
пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково ні;
надання можливості платникам декларувати до відшкодування суми податку, сплачені протягом звітного періоду за товари/послуги, отримані у попередніх податкових періодах (до внесення змін це можна було робити лише період потому) підпункт (зміни до пп. а) п. 200.4 статті 200;
з метою впровадження електронних сервісів, спрощення процедури виписування та надання податкових накладних:
надано можливість складання податкової накладної виключно в електронному вигляді;
змінено термін реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі з 20 на 15 днів. Це дозволяє платнику своєчасно перевірити наявність права на декларування податкового кредиту та реалізувати можливість скористатись своїм правом, у т. ч. шляхом подання заяви на контрагента у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі (пункт 201.10, статті 201);
зміни щодо обчислення ПДВ у туристичній галузі, зокрема уточнюються норми стосовно визначення бази оподаткування, строків виникнення податкових зобов’язань туристичного оператора при поставці туристичного продукту, права туристичного оператора на податковий кредит та дата його виникнення (пункт 207.6);
змінами, внесеними до статті 209 «Спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства», врегульовано порядок формування та коригування податкового кредиту щодо операцій, до яких застосовується такий спеціальний режим, а саме:
— уточнено визначення суми податкового кредиту щодо товарів/послуг, основних фондів, якщо вони частково використовуються для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково — для інших, відбувається шляхом розподілу виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості всіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів;
— надано можливість та визначено механізм коригування податкового кредиту у разі зміни напряму використання товарів/послуг (виходячи з вартості придбання), основних фондів (виходячи з балансової вартості);
розширено перелік постачальників молока або м’яса живою вагою, за які виплачуються компенсації переробними підприємствами (пункт 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ);
визначено право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого (нарахованого) з необоротних активів, які одночасно використовуються в оподатковуваних та неоподатковуваних (звільнених) операціях (операції з постачання на митній території України та з вивезення у митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТ ЗЕД і технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД) без застосування норм статті 199 щодо пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту;
вилучено норму (пункт 22 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ) щодо обкладення за нульовою ставкою ПДВ операцій з постачання природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Змінами до розділу VII «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу» ПКУ уточнено, що збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажо-пасажирських автомобілів сплачується за ставками, встановленими для вантажних автомобілів.
Змінами щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, переноситься на 1 січня 2013 року термін запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки база оподаткування для податку на нерухоме майно обчислюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» почне функціонувати з 01.01.2013 р.).
Змінами до глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими», передбачається:
надати право обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (такі суб’єкти господарювання належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, для таких платників ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 5%) (зміни до п. 291.5, 293.3);
надати право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктам господарювання, які здійснюють кур’єрську діяльність та діяльність з надання послуг зв’язку, що не підлягає ліцензуванню, реалізацію корисних копалин місцевого значення
? уточнення порядку віднесення до суми доходу платника єдиного податку вартості безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), визначення дати отримання доходу платника єдиного податку (зміни до пп. 292.3 і 292.6);
? надання можливості платникам єдиного податку за власним рішенням змінювати групу або ставку податку протягом року (пп. 298.1.5);
? уточнення що не є підставою для прийняття органом ДПС у 2012 році рішення про відмову у видачі фізичній особі — підприємцю свідоцтва платника єдиного податку за наявності на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування податкового боргу з єдиного і фіксованого податків, який виник за наслідками обліку в податкових органах у лютому 2011 року, а також податкового боргу, який виник з єдиного податку за січень 2012 року (зміни до підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ);
? визначено, що до платників єдиного податку не застосовуються штрафні санкції за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку (зміни до підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ);
? визначено, що не застосовуються адміністративні стягнення (штрафи), передбачені статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неправильність заповнення, у період з 1 січня до 31 грудня 2012 року платниками єдиного податку книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат (Прикінцеві та перехідні положення Закону).
Змінами щодо екологічного податку передбачено:
уточнення поняття «розміщення відходів» (зміни до підпункту 14.1.223);
врегулювання питання щодо неоподаткування екологічним податком обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (незалежно від наявності ліцензії на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини) (зміни до підпункту 240.1.3, пункту 240.5, підпункту 242.1.3.).
Щодо рентної плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, та плати за користування надрами передбачено:
об’єднання платежів: плати за користування надрами та рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, та встановлення нових ставок за користування надрами у зв’язку з об’єднанням платежів, поширення відсоткового типу ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин на всі види корисних копалин (втрата чинності з 1 січня 2013 року Розділу Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні» (зміни до статей 256, 258, 260, 263 ПКУ);
з метою поліпшення інвестиційного клімату для видобутих в умовах дії угоди про розподіл продукції корисних копалин розмежовано ставки залежно від умов видобування та реалізації таких копалин, з метою підтримки населення — розмежування ставок залежно від категорій споживача цього газу (для потреб населення та для забезпечення потреб промисловості);
упорядкування сплати авансових внесків з плати за користування надрами. Разом із цим за несплату авансових внесків у встановлені строки передбачаються штрафні санкції у розмірі 50% від суми податкових зобов’язань (доповнення до статті 126 ПКУ).
Щодо плати за землю передбачено:
уточнення терміна «прибудинкова територія» (зміни до підпункту 14.1.205 статті 14 ПКУ);
запровадження чіткого механізму встановлення та оприлюднення рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок і ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані у межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (зміни до статей 271, 275 ПКУ);
упорядкування визначення ставок податку за земельні ділянки, (незалежно від місцезнаходження), нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено (зміни до статей 274, 278 ПКУ).
Нововведення у частині збору за спеціальне використання води:
визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, у т. ч. для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юросіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку (доповнення статті 323 ПКУ пунктом 323.2, доповнення підпункту 324.4.1 статті 324).
Зміни до Перехідних та Прикінцевих положень ПКУ
Зміни до розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» створюють умови для надання платникам податків додаткового часу для підготовки до нових форм надання інформації до органів ДПС. А саме: суб’єктам господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій зі створенням контрольної стрічки в електронній формі, забезпечено у 2012 році адаптаційний період щодо надання до органів ДПС дротовими або бездротовими каналами зв’язку електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам’яті реєстраторів розрахункових операцій.
Врегульовано процедури, які здійснюються під час контрольно-перевірочних заходів, зокрема:
встановлено додаткові обмеження для здійснення органами ДПС невиїзної перевірки: у разі недотримання обов’язкових умов, встановлених ПКУ для її проведення, зокрема направлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2 статті 79).
запроваджено можливість пред’явлення направлення на проведення перевірки (копії наказу та службового посвідчення) особам, які фактично проводять розрахункові операції, а не лише платнику податків, або його уповноваженому представнику (зміни до абзацу першого пункту 80.2 статті 80 та абзацу п’ятого пункту 81.1 статті 81);
надано можливість направлення акта (довідки) перевірки за місцем реєстрації платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення, у разі неможливості вручення їх з будь-яких причин особисто платнику податків, чим забезпечується право платника податків на ознайомлення з матеріалами документальних невиїзних перевірок та подальшого їх оскарження у разі незгоди (зміни до статті 86 ПКУ);
зобов’язано направляти акт (довідку) перевірки не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації такого акта (довідки) перевірки в цьому органі до органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків (зміни до п. 86.5 ст. 86 ПКУ). При цьому податкове повідомлення-рішення за результатами фактичних перевірок приймається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу ДПС за основним місцем обліку платника податків (п. 86.8 ст. 86).
У частині погашення податкового боргу передбачено такі зміни:
щодо визначення суми податкового боргу, до якої не застосовуються заходи стягнення: з 1 липня поточного року підвищується мінімальний поріг податкового боргу (з 17 до 340 грн), менше від якого органи ДПС не будуть надсилати платнику податків податкову вимогу та, власне, не буде поширюватися право податкової застави на таку суму податкового боргу. Запровадження такої норми послабить адміністративний тиск на платників податків, які мають незначні суми податкового боргу;
щодо упорядкування процедури припинення податкової застави на майно боржника: змінами до статті 93 ПКУ визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави лише після надходження до органу ДПС документа, який підтверджує зарахування коштів до бюджету від реалізації такого майна;
щодо самостійного відчуження платником податків майна, що перебуває у податковій заставі: статтю 95 ПКУ доповнено пунктом 95.23, відповідно до якого платникам податків надається право самостійно здійснювати відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, за умови наявності відповідної згоди органу ДПС та спрямування коштів, отриманих від такого продажу, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
Зазначена норма надасть можливість скоротити терміни реалізації майна у рахунок погашення податкового боргу (відпадає потреба у зверненні органів ДПС до суду за дозволом стосовно реалізації заставного майна у рахунок погашення податкового боргу) і як наслідок спричинить зменшення нарахувань пені та штрафів;
щодо здійснення додаткового опису майна у податкову заставу: Законом передбачається складання податковим керуючим додаткового акта опису майна у податкову заставу, у разі якщо сума коштів, отримана у результаті продажу раніше описаного майна платників податків, є недостатньою для погашення податкового боргу в повному обсязі;
щодо забезпечення можливості ефективного погашення податкового боргу: Законом доповнено статтю 20 ПКУ підпунктом 20.1.41, яким надається право органам ДПС отримувати безоплатно від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів) інформацію, необхідну для здійснення повноважень щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків, в першу чергу для встановлення майна платника податків, яке описується у податкову заставу і надалі може бути використано як джерела погашення податкового боргу платника податків.
