Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Укладення договору оренди земельної частки (паю) з виплатою орендної плати у натуральній або грошової формі відповідно до Указу Президента України від 03.12.99 р. №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» є обов’язковим.
Плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), і залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря поступово збільшується (Указ Президента України від 02.02.2002 р. №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян — власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»).
Статтею 1 Закону України від 06.10.98 р. №161-ХІV «Про оренду землі» (далі — Закон про оренду землі) визначено, що оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до абзацу третього ст. 21 Закону про оренду землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Отже, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) і поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря й індексів інфляції.
