Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФСУ у листі від 01.12.2017 р. №2788/6/99-99-12-02-03-15/ІПК нагадує, що не є платниками екологічного податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ).
При цьому суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками екоподатку.
Таким чином, у разі наявності договорів, укладених з спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, на госпсуб'єкта не поширюватиметься дія пп. 240.1.3 ПКУ в частині визначення його платником екоподатку за розміщення відходів.
При цьому обов’язок зі сплати екоподатку виникатиме у підприємства в частині промислових відходів, що утилізуються шляхом захоронення, а також відходів, що виникатимуть під час здійснення операцій з утилізації - використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів.
