До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ).
Нормами Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) передбачено випадки, коли підприємство повинно компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме: у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість; у зв’язку зі службовими відрядженнями.
Згідно з пп. «г» пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ.
Компенсація, яка виплачується підприємством найманому працівнику за використання ним власного автомобіля при здійсненні службових обов’язків, в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника.
Отже, оскільки використання власного автомобіля під час виконання службових обов’язків не підпадає під дію КЗпП, сума компенсації, яка виплачується працівнику підприємством, є додатковим благом платника податку та обкладається ПДФО на підставі підпунктів «а» та «г» пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ за ставками, визначеними у ст. 167 ПКУ.
«Вісник податкової служби України», червень 2012 р., №24