Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Статтею 180 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено перелік осіб, які для мети оподаткування є платниками податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ особа для мети р. V ПКУ — будь-яка із зазначених нижче осіб:
суб’єкт господарювання — юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб’єктом господарювання;
фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно з законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України;
представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, зі змінами та доповненнями (далі — ГКУ), суб’єктами господарювання є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі — ЦКУ), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб’єкти господарювання, зазначені у пункті 1 частини 2 цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (ч. 5 ст. 55 ГКУ).
Відповідно до п. 3 ст. 95 ЦКУ філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Враховуючи те, що філії та представництва юридичних осіб — резидентів не є юридичними особами, а також не є суб’єктами господарювання, у податкових органів немає підстав для реєстрації філій та представництв юридичних осіб — резидентів як самостійних платників ПДВ.
