Відсутність скарги на контрагента не впливає на формування ПК за отриманою із запізненням накладною

Нагадаємо, що до 01.01.2011 р. за приписами пп. 7.2.6 Закону про ПДВ у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Ситуація цікава тим, що до ПКУ ця норма потрапила практично у незмінному вигляді: йдеться про п. 200.10, який відрізняється лише новою нормою щодо включення ПН до Єдиного реєстру та щодо затвердженої форми заяви-скарги на контрагента (дод. 8 до декларації з ПДВ, який разом з декларацією подається за той звітний період, у якому включається податкова накладна до ПК з підстав, визначених у п. 200.10 ПКУ).
Водночас судові інстанції по-різному розуміють зв’язок між формуванням ПК та поданням скарги на контрагента з метою включення сум ПДВ до ПК.
ВСУ у постанові від 05.12.2011 р. у справі №21-245а11 вказує на те, що, допускаючи до провадження цю справу за заявою ДПІ, з поданих податковою інспекцією судових рішень, справді, вбачається неоднакове застосування приписів пп. 7.2.6 Закону про ПДВ.
Так, у доданій до заяви ДПІ ухвалі ВАСУ від 29.10.2008 р. по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми матеріального права, а саме: касаційний суд дійшов висновку про порушення ТОВ правил податкового обліку внаслідок включення до ПК у декларації за липень 2004 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальником у червні 2004 року, зазначивши, що відповідно до пп. 7.2.6 Закону про ПДВ саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до ПК суми податку, сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Проте у справі, що розглядається, касаційна інстанція у постанові від 07.06.2011 р. №К-40572/10 дійшла протилежного висновку про правомірність формування ПК товариством, оскільки за змістом пп. 7.2.6 Закону про ПДВ звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов’язком.
ВСУ, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, вважає правильним висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі про відсутність порушень норм законодавства при формуванні ТОВ податкового кредиту у періоді отримання відповідної податкової накладної.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до ПК суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, зазначені у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Важливим у цьому рішенні, на нашу думку, є те, що суд, визнаючи право ТОВ на сформування ПК в періоді отримання відповідної податкової накладної, врахував і той момент, що скарга на платника подається лише у тому випадку, коли останній відмовився її надати (про це має бути поданий відповідний доказ такої відмови) або склав податкову накладну з порушенням порядку її заповнення.
Причому в рішенні не наголошується на тому, чи потрібно звертатися до такого контрагента за її виправленням. Достатньо лише факту складення такої податкової накладної з порушеннями.