Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Платникам податків добре відома норма ПКУ, згідно з якою усі складені примірники податкової накладної (далі - ПН) підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
При цьому податківці стверджували, що у разі підписання ПН невстановленою особою, що підтверджується поясненнями посадових осіб контрагентів госпсуб’єкта, немає підстав для віднесення сум ПДВ до ПК.
Суди ж відносяться до цього по-іншому. Так, на думку ВАСУ, платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності (ухвала від 10.07.2013 р. №К/9991/17488/11).
ВАСУ у справі №К-23526/10 виходив з позиції Верховного суду України (постанова від 21.01.2011 р. №21-37а10), а саме: неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.
Приклад. Встановлені судом факти свідчать, що ТОВ засноване на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Тобто фактично у господарських операціях діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкового обліку, до яких відноситься і податкова накладна. За таких обставин (а саме, за відсутності доказів фактичного виконання спірних будівельних робіт) підписані невідомою особою податкові накладні від імені постачальника не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту. Інші докази, на підставі яких можна було б зробити висновок про реальність виконання зазначених операцій з поставки підрядних робіт, у справі відсутні. Відсутнє й посилання позивача на наявність таких доказів (ухвала ВАСУ від 16.02.2012 р. №К-25143/08).
Таким чином, якщо виникає спір щодо визнання податкової накладної належним доказом по формуванню податкового кредиту, то, як і в ситуації з нікчемністю правочинів, слід будувати свою доказову базу в суді, виходячи з документів та фактів, що свідчать про реальність здійснення госпоперації.
