Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДПСУ розглянула лист щодо моменту включення до складу витрат платника податку сум роялті.
У разі якщо понесені товариством витрати підпадають під визначення роялті, відповідно до абз. 1 пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то суми роялті, які платник податку на прибуток підприємства нараховує у звітному періоді, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування відповідно до вимог пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ.
Так, згідно з абз. 1 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням госпдіяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в госпдіяльності платника податку включаються до складу витрат такого платника у повному обсязі.
При цьому згідно з абз. 2 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ до складу витрат платника податку на прибуток не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.8, нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, передбачених цим підпунктом ПКУ.
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухобліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).
Разом з тим, якщо платник податку нараховує роялті на користь нерезидента, то для підтвердження таких витрат платник повинен документально підтвердити, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, отриманого із джерел в Україні.
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 ПКУ інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бух обліку (Наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318 затверджено П(С)БО 16 «Витрати»).
Отже, витрати платника податку на прибуток з нарахування роялті за надання прав на використання аудіовізуальних творів (телепередач, фільмів тощо), на користь резидента України включаються до складу витрат такого платника у повному обсязі згідно з абз. 1 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ в тому звітному періоді, в якому фактично відбулося отримання таких прав (збільшення зобов’язання), тобто у періоді, в якому було підписано акт приймання-передачі ліцензійних прав.
А на користь нерезидента враховуються при визначенні об’єкта оподаткування в обсязі, що не перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік в тому звітному періоді, в якому фактично відбулося отримання таких прав (збільшення зобов’язання), тобто у періоді, в якому було підписано акт приймання-передачі ліцензійних прав.
