ДПСУ у листі від 06.03.2026 №256/2/99-00-21-01-01-02 розглянула ситуацію:
Юридична особа:
- уклала договір фінансового лізингу щодо автомобіля;
- сплачувала лізингові платежі;
- обліковувала автомобіль у складі основних засобів з нарахуванням амортизації.
У подальшому відбулася заміна сторони договору фінансового лізингу, й новим лізингоотримувачем стала фізична особа, якій юридична особа:
- передала об’єкт фінансового лізингу;
- передала зобов’язання щодо несплаченої викупної суми.
Передача здійснювалася за вказівкою лізингодавця.
Фізична особа надалі самостійно:
- сплачувала лізингові платежі лізингодавцю;
- після завершення договору набула право власності на автомобіль.
Запитання 1: Яким чином зазначена операція підлягає оподаткуванню ПДВ?
Запитання 2: Як така операція враховується при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств?
Запитання 3: Чи виникає у цій ситуації об’єкт оподаткування ПДФО та військовим збором, якщо сума переданої заборгованості за договором фінансового лізингу менша за залишкову вартість автомобіля на дату передачі? (Юридична особа не є власником автомобіля.)
Відповідь на запитання 1: На підставі положень пп. 14.1.97, пп. 14.1.191, п. 185.1 ПКУ податківці інформували, що:
Операція платника податку – лізингоотримувача з передачі об’єкта фінансового лізингу новому лізингоотримувачу згідно з договором про заміну сторони договору фінансового лізингу вважається постачанням товарів та підлягає оподаткуванню ПДВ.
При здійсненні такої операції платник податку – постачальник (первинний лізингоодержувач) повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до норм п. 188.1 ПКУ, та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на покупця (нового лізингоодержувача).
Водночас податківці зауважили, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платниками податку, має розглядатися з урахуванням усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Від редакції: А чому податківці залишили таке зауваження після наданої відповіді? А тому, що, крім ПКУ, операцію з фінлізингу регулює Закон про фінансовий лізинг; ПКУ встановлює правила щодо оподаткування, але ж юридичні моменти – ні. А вони такі.
Договір фінлізингу унікальний тим, що поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу і договору оренди.
Так, лізингоодержувач врешті-решт стає власником орендованого майна, але тільки після виконання всіх умов договору фінлізингу. До цього він є користувачем цього майна, а його власником залишається лізингодавець.
Отже, якщо лізингоодержувач порушує умови договору або достроково його розриває, то має повернути орендоване майно його власнику (лізингодавцю).
І в ПКУ навіть є спеціальна норма, яка стосується оподаткування ПДВ такої операції! І це не п. 188.1 ПКУ.
Це п. 189.5 ПКУ, який говорить, що вартість товарів, за якою такі товари були повернуті лізингодавцю, визначається як первісна вартість товарів (об’єкта фінансового лізингу) за вирахуванням сплачених лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу.
А лізингодавець може передати це майно наступному лізингоодержувачу. При цьому якщо першим лізингоодержувачем був платник ПДВ і він склав та зареєстрував ПН на суму ПЗ за операцією з повернення, у лізингоодержувача є ПК на цю суму. Тому він не постраждав і далі, коли передає це майно новому лізингоодержувачу, визнає ПЗ за новою ціною постачання.
Тож ми з таким роз’ясненням від ДПСУ не згодні. Тим паче, що в цій ситуації ціна (вартість), за якою майно повертається і за якою воно передається новому лізингоодержувачу, не збігається!
Правильно, на нашу думку, було б йти за звичайною схемою оподаткування:
- перший лізингоодержувач складає ПН на лізингодавця за ціною повернення;
- лізингодавець складає ПН на нового лізингоодержувача за ціною постачання.
І все це на дату передачі майна (у цьому випадку – автомобіля) новому лізингоодержувачу.
Відповідь на запитання 2: На підставі положень пп. 134.1.1, ст. 138 ПКУ та ст. 7 Закону України від 04.02.2021 №1201-IX «Про фінансовий лізинг» податківці повідомили, що:
У разі відчуження об’єкта основних засобів (автомобіля), призначеного для використання в господарській діяльності платника податку (лізингодавця), фінансовий результат до оподаткування:
- збільшується на суму залишкової вартості такого об’єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності,
- та зменшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів (автомобіля), визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.
У разі відчуження невиробничих основних засобів (автомобіля) фінансовий результат до оподаткування:
- збільшується на суму залишкової вартості цих об’єктів невиробничих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності,
- та зменшується на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів у разі відчуження такого об’єкта невиробничих основних засобів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування щодо переданого лізингодавцем зобов’язання, за яким не сплачено викупну суму.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Від редакції: А ось тут у уважного читача може виникнути запитання: яка може бути амортизація у лізингоодержувача, якщо право власності на автомобіль залишається у лізингодавця?
Тут проявляється специфіка бухгалтерського обліку. Згідно з НП(С)БО 14 «Оренда» об’єкт фінансової оренди (лізингу) одразу при отриманні оприбутковується на балансі лізингоодержувача (п. 1 розд. ІІ) і амортизується (п. 3 розд. ІІ).
Тобто права власності немає, а об’єкт ОЗ вже є. Мало того, поліпшення такого ОЗ обліковуються як капітальні інвестиції, які після введення в експлуатацію додаються до первісної вартості об’єкта ОЗ (предмета фінлізингу).
Тому тут податківці мають рацію – податкові різниці мають місце (якщо лізингоодержувач їх застосовує).
Відповідь на запитання 3: На підставі положень пп. 14.1.47, 14.1.180, 162.1.1, 163.1.1, пп. «е» пп. 164.2.17, п. 164.5, п. 167.1, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ податківці пояснили, що:
Позитивна різниця між сумою лізингових платежів, зазначених у договорі фінансового лізингу, та залишковою вартістю автомобіля на дату передачі включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Від редакції: Ця відповідь надана дуже нейтрально, але ми не можемо з нею погодитись.
По-перше, тому, що виходячи із попередніх відповідей, напрошується висновок, що податковим агентом в цій ситуації податківці вважають першого лізингоодержувача (юрособу, яка фактично передає автомобіль фізособі). Хоча, як ми зазначили вище, за законом власником цього автомобіля залишається лізингодавець.
По-друге, навіть якщо нова ціна постачання нижча ніж ціна повернення автомобіля (залишкова вартість, як її називають податківці), абсолютно не факт, що різниця стане оподаткованим доходом фізособи – нового лізингоодержувача. Адже за пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ додатковим благом вважається суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для фізособи. При цьому під звичайною ціною в цьому випадку розуміють ринкову ціну. А вона може бути на момент укладання нового договору фінлізингу меншою ніж ціна повернення об’єкта фінлізингу. І ця ціна може бути запропонована будь-якому новому лізингоодержувачу, а не цьому конкретно. Тож перш ніж вимагати оподаткувати цю різницю, податківці мають довести, що мала місце індивідуальна знижка.
