Як ми повідомляли, Мінфін оприлюднив проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал". Отже, з головними орієнтирами цього загальнодержавного податку держрегулятори і робоча група, яка працювала над розробкою цього законопроекту, уже визначилися. Тож, розглянемо ключові новації законопроекту і поговоримо, що зміниться для бізнесу у разі його прийняття.
Визначаємося з поняттями
Завдяки новаціям статус безоплатно отриманих набудуть і товари, роботи, послуги, передані пов'язаній особі за договором, який передбачає виконання такою особою своїх зобов'язань у частині оплати в строки, що перевищують 24 місяці з моменту отримання товарів (робіт, послуг). Крім того, це буде актуальним і для товарів, необоротних активів, нестача яких виявлена під час інвентаризації, але тільки щодо тих майнових об'єктів, балансова вартість яких (станом на момент проведення інвентаризації) перевищує 5% сукупної балансової вартості відповідної однорідної групи товарів, щодо яких проводиться інвентаризація (за винятком списання нестачі у межах норм природного убутку або пересортиці), та платник податку не звернувся до відповідних органів щодо порушення кримінальної справи або притягнення винних осіб до відповідальності або не вжив заходів щодо стягнення через нестачу суми компенсації зі зберігача, страхової компанії (пп. 14.1.13 ПКУ).
Дещо розширено зміст терміна «дивіденди». Тепер дивідендами будуть визнаватися не тільки платежі у грошовій формі та/або у формі, відмінній від грошової (в тому числі шляхом заліку зустрічних вимог, відступлення права або переведення боргу) (пп. 14.1.49 ПКУ).
Алгоритм визначення звичайної ціни зазнав істотних змін. Перше, на що звертаємо увагу, — це той факт, що рівень звичайних цін щодо робіт і послуг тепер відстоювати не потрібно. Звичайну ціну для робіт і послуг пропонується визначати на рівні ціни, встановленої в договорі (щоправда, слід звернути увагу на сезонні послуги, роботи з урахуванням визначення звичайної ціни у пп. «б» пп. 14.1.71.2 ПКУ). А от для визначення звичайної ціни на товари та необоротні активи передбачено три альтернативні правила, які мають бути застосовані послідовно за їх черговістю.
Отже, правило №1: рівень звичайної ціни на товари визначається не нижче від ціни придбання товарів, а для необоротних активів — не нижче від балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються операції продажу (відчуження), ліквідації таких необоротних активів.
Якщо такі показники визначити немає змоги, з метою і оподаткування податком на виведений капітал, і для випадків придбання товарів, необоротних активів у пов'язаної особи — резидента використовується правило №2.
Його суть зводиться до орієнтації на середньозважену ціну продажу (відчуження) товарів, яка, своєю чергою, визначається шляхом ділення загальної суми доходу від продажу (відчуження) відповідного товару непов'язаним особам протягом останніх трьох місяців (включаючи місяць, в якому здійснений продаж) на кількість такого товару, від продажу якого був отриманий дохід. Якщо йтиметься про сезонні товари, звичайна ціна за вибором платника податку визначатиметься шляхом ділення загальної суми доходу, отриманого платником податку від продажу (відчуження) відповідного товару непов'язаним особам протягом аналогічного місяця попереднього року, на кількість такого товару, від продажу якого був отриманий дохід. Така середньозважена ціна коригується на індекс інфляції за попередні 12 місяців. Правило №2 доцільно застосовувати у випадку, коли обсяг продажу товарів непов'язаним особам перевищує обсяг продажів товарів пов'язаним особам.
У разі неможливості визначення таких показників використовується правило №3:
звичайна ціна визначається на рівні виробничої собівартості у межах бухобліку чи із застосуванням принципу витягнутої руки, відповідно до ст. 39 ПКУ, але без подання звіту та підготовки документації.
Усі три правила не можуть бути застосовані у межах трансфертного ціноутворення.
Зверніть увагу!
Тут є цікава новація. Під час проведення перевірки (очевидно, і під час камеральної перевірки) податківці мають право подати запит щодо відповідності ціни рівню звичайної ціни, а платник податку зобов'язаний надати письмове пояснення, яке з трьох правил визначення ціни він застосовує. Крім того, платник податків має надати інформацію щодо показників (даних та джерел), які ним використовувалися. Якою має бути глибина деталізації такої інформації, наразі невідомо. Обов'язок доведення того, що вартість товарів та необоротних активів не відповідає рівню звичайної ціни, покладено на податківців. Якщо має місце факт відхилення договірної вартості майна у бік збільшення або зменшення від звичайних цін у межах 20%, то така дельта не може бути підставою для обрахунку нового показника ПЗ та коригування показників податкової звітності.
Планується внесення змін і до пп. 14.1.159 ПКУ щодо визначення пов'язаних осіб через показники суми власного капіталу: якщо нині до уваги береться перевищення суми кредитів, позик над сумою власного капіталу у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що проводять виключно лізингову діяльність, — більше ніж у 10 разів), то після внесення змін планують ці показники зменшити вдвічі і орієнтуватися на перевищення у 1,5 разу (для тих, хто займається виключно лізингом, — у 5 разів). До суми запозичень також належатимуть нараховані, але не виплачені відсотки, штрафи та пеня.
Змінами передбачено, що під час розрахунку суми перевищення суми від міжнародної фінансової організації, членом якої є Україна або щодо якої Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям чи резидентам, враховуватися не будуть.
Визначення терміна «фінансова допомога» кардинально зміниться. Тепер під таке визначення підпадатиме, зокрема, сума коштів, передана (отримана) згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, у тому числі у вигляді благодійних внесків та пожертвувань. Крім того, фіндопомогою буде визнаватися заборгованість за товари, роботи, послуги, поставлені платником податку на виведений капітал неплатнику такого податку і прощена ним. Сума різниці (додатне значення) між звичайною ціною майна, відчуженого платником податку на виведений капітал пов'язаній з ним фізособі, та ціною майна, визначеною сторонами угоди, за якою здійснюється відчуження майна, також буде кваліфіковано як фіндопомога. Термін «безповоротна фінансова допомога» планується скасувати.
Суть податку на виведений капітал
Податок на виведений капітал має повністю замінити податок на прибуток. Його платниками будуть юрособи, що є резидентами та нерезидентами, а також постійними представництвами, що ведуть господарську діяльність на території України. Всі вони будуть обліковуватися в реєстрі платників податку на виведений капітал. Неприбуткові підприємства й організації не можуть бути платниками податку на виведений капітал.
Об'єктом оподаткування є операції із виплати дивідендів та прирівняних до них виплат, по суті — всі ті операції, де обігові кошти чи внески виводяться із підприємства. Норми пп. 134-1.1.2 ПКУ регламентують перелік операцій, прирівняних до операцій із виведення капіталу.
Базою оподаткування для нового податку буде грошове вираження об'єкта оподаткування (дивіденди та прирівняні до них операції з виведення капіталу). Якщо операції здійснюються у негрошовій формі, то базою оподаткування є вартість такої виплати, визначена на рівні звичайної ціни. Норми ст. 136-1, 137-1 ПКУ регламентуватимуть порядок визначення бази оподаткування в розрізі окремих оподатковуваних операцій (з виведення капіталу та прирівняних до них).
Передбачається, що ставка податку на виведений капітал становитиме 15% за операціями з виведення капіталу безпосередньо власниками, а 20% — за операціями, що прирівнюються до виведення капіталу та донарахувань. Метою такої диференціації ставок є бажання законодавця, аби виведення капіталу було офіційно задекларованим, — у такому разі ставка податку є меншою, ніж якщо робити це «неофіційно».
Ми всі знаємо, як люблять податківці оспорювати фінрезультат підприємства при податкових перевірках, виключаючи то ті, то інші витрати. Суть податку на виведений капітал — показати чітку суму, з якої потрібно сплатити податок. I щоб податківці не могли маніпулювати термінами і перераховувати витрати виходячи з потрібної їм суми витрат, треба абстрагуватися від об'єкта оподаткування, що базується на розрахункових величинах (такий облік слід вести якомога ретельніше). Це не означає, що на облік доходів/витрат на підприємстві можна махнути рукою. Річ у тім, щоб не допустити маніпуляцій об'єктом оподаткування з боку податківців (як було із податком на прибуток).
Зверніть увагу
До речі, сума дивідендів, що виплачується за 2013 — 2017 роки, не оподатковуватиметься податком на виведений капітал у межах обсягу оподатковуваного прибутку, з якого раніше був сплачений податок на прибуток.
Передбачається, що сума ПЗ податкового (звітного) періоду може бути зменшена (п. 140-1.7 ПКУ) на суми:
— податку, сплаченого у попередніх періодах у зв'язку з наданням фінансової допомоги, у випадку її повернення або часткового повернення платнику податку. При частковому поверненні суми фінансової допомоги сума податку розраховується у відповідному пропорційному співвідношенні. Сума зменшення ПЗ через повернення фіндопомоги може бути використана* виключно з метою будь-якого податкового (звітного) кварталу в межах двох податкових (звітних) років після року, коли була повернута фіндопомога;
*Не завадило б чіткіше прописати, що означає в цьому разі термін «використана» і як платник може його реально застосовувати. Бо всі ми знаємо, як податківці на місцях полюбляють нафантазувати власні алгоритми, наприклад, в якій послідовності слід використовувати зменшення податку на прибуток виходячи з порядку рядків додатка ЗП.
— сплаченого податку на майно (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю). Ця сума може бути використана виключно для цілей будь-якого податкового (звітного) кварталу в межах двох податкових (звітних) років починаючи з податкового (звітного) року, протягом якого був сплачений податок на майно;
— податку, сплаченого у попередніх періодах у межах операцій, прирівняних до виведення капіталу на підставі перерахування (передання) коштів та/або вартості майна з метою вкладення в об'єкти інвестицій поза межами України, у разі повернення або часткового повернення таких коштів та/або майна (або коштів у сумі його вартості) платнику податку. При частковому поверненні суми таких коштів та/або майна (або коштів у сумі його вартості) сума податку розраховується у відповідному пропорційному співвідношенні. Ця сума може бути використана без обмеження строком;
— податку, сплаченого у попередніх періодах у межах операцій, прирівняних до виведення капіталу на підставі перерахування (передання) коштів та/або вартості майна (товару), перерахованих (переданого) як внесок засновника та/або власника до статутного капіталу юридичної особи — неплатника податку; як внесок у спільну діяльність особі — неплатнику податку; в довірче управління особі — неплатнику податку, у випадку повернення або часткового повернення таких коштів та/або майна (або коштів у сумі його вартості) платнику податку. При частковому поверненні суми таких коштів та/або майна (або коштів у сумі його вартості) сума податку розраховується у відповідному пропорційному співвідношенні. Ця сума може бути використана без обмеження строком;
— податків, сплачених за кордоном у зв'язку з виплатою дивідендів на користь платника податку. Така сума підтверджується довідкою, виданою відповідним компетентним органом держави, резидент якої виплатив суму дивідендів. Така сума сплаченого податку враховується виключно для зменшення податкового зобов'язання, що виникає у зв'язку з виплатою дивідендів;
— податку, сплаченого у попередніх кварталах протягом податкового року, у зв'язку зі здійсненням виплати, передбаченої пп. «в» пп. 134-1.1.1 ПКУ в частині, яка була розрахована з суми виплати, що була повернена платнику.
Сума залишку, не використаного платником податку на виведений капітал у межах п. 140-1.7 ПКУ, не переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів (п. 140-1.8 ПКУ).
Норми п. 140.1-13 ПКУ регламентують при перерахуванні коштів платником податку іншому платнику податку в платіжних документах зазначати код платника податку — отримувача коштів (очевидно, мова йде про код ЄДРПОУ). У разі коли отримувач коштів є платником податку, але його код у платіжному документі не зазначено, податківці зможуть направити запит для уточнення інформації про операцію. Якщо ж операція проводиться із неплатником податку на виведений капітал, у платіжних документах слід наводити код операції. Мінфін та НБУ мають опрацювати та видати порядок зазначення коду платника, коду операцій в платіжних дорученнях, порядок надання інформації податківцям про кошти, що пішли на користь неплатника податку на виведений капітал. Передбачається, що така інформація (без ідентифікації осіб — неплатників податку, на користь яких був здійснений переказ коштів) буде подаватися податківцям щокварталу до 20 числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом.
Розбіжність в інформації та прощені борги
У ситуації, коли сума задекларованих операцій за наслідками податкового (звітного) кварталу не збігається із сумами, зазначеними в інформації, отриманій контролюючим органом, зменшеними на суми, де платник податку виступав податковим агентом, а також в інших випадках, контролюючий орган має право надіслати запит платнику податку для отримання пояснення такої розбіжності (п. 140-1.13 ПКУ).
До речі, щодо всіх прощених боргів фізособам-резидентам також треба буде інформувати податківців (п. 140-1.14 ПКУ).
За тими операціями, де платник податку на виведений капітал визначив свої ПЗ і сплатив їх до бюджету, а йому повністю або частково повернуто кошти або товари (або є рішення суду про визнання угоди фіктивною чи удаваною), то сплачена сума податку у відповідній сумі вважається надмірно сплаченою сумою грошових зобов'язань та підлягає поверненню платнику податку в межах ст. 43 ПКУ за заявою або за вибором платника податків і може враховуватися на зменшення податкового зобов'язання з податку на виведений капітал за поточний чи майбутні звітні періоди (п. 140-1.15 ПКУ).
Як бачимо, законопроект є досить змістовним та великим, тож єдиною публікацією тут обмежитися не можна. Сьогодні ми розглянули ключові новації, а глибше норми та ув'язки між окремими нормами ми будемо аналізувати в наступних публікаціях.
