Що таке «дивіденди»?
За традицією маємо два визначення цього терміну – цивільне і податкове.
Згідно з цивільним законодавством, дивіденди – це чистий прибуток підприємства, який розподіляється між його засновниками (учасниками тощо).
Відповідно до пп. 14.1.49 ПКУ дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, на користь власника таких корпоративних прав, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Тобто тут визначення співпадають.
Але для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
А ще, відповідно до пп. 57.1-1.1 ПКУ, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав (термін "корпоративні права" наведений у пп. 14.1.90 ПКУ від авт.) незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 ПКУ.
Тобто в податковому обліку оподаткованого прибутку може і не бути. Але, якщо він є в бухобліку за певний звітний період, то все гаразд, заборони виплачувати немає.
При цьому, якщо раптом сума дивідендів, яка буде виплачуватися, перевищує суму оподаткованого прибутку за період виплати, з різниці доведеться сплатити авансовий внесок з податку на прибуток. Такий аванс буде зараховано в зменшення суми податку на прибуток, розрахованого за поданою платником податку декларацією. Якщо навіть в поточному році сума авансу не буде погашена поточними зобов’язаннями, залишок можна буде використовувати у зменшення податку до сплати і в майбутніх звітних періодах – до повного погашення.
Та якщо дивіденди виплачуються платником податку на прибуток фізособам, авансові внески з цього податку не сплачуються. Адже сума дивідендів є доходом фізосіб, який оподатковується 5% ПДФО та 1,5% військового збору.
Докладно про все це можна прочитати тут>>
А якщо дивіденди виплачує підприємство-"єдинник"?
Дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього ПКУ (п. 297.4 ПКУ).
Отже, приписами ПКУ не передбачено жодних обмежень та не встановлено жодних особливостей щодо періодичності чи розмірів дивідендів, які виплачуються юрособами-платниками єдиного податку їх засновникам. Такі виплати не залежать і від наявності прибутку у такого платника ЄП в податковому обліку.
Натомість передбачено:
- відсутність обов’язку сплачувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Це відносно нова норма ПКУ, яка працює з 01.01.2018 р.;
- оподаткування дивідендів, які виплачуються платниками ЄП фізособам, ПДФО за ставкою 9% та військовим збором 1,5%.
Головне – визначити порядок
Головне правило, яке має виконуватися при виплаті дивідендів — засновники мають визначитися, як вони будуть приймати відповідні рішення. Адже за приписами ст. 4 Закону про господарські товариства у статуті госптовариства (окрім АТ, ТОВ/ТДВ) мають бути визначені, зокрема, відомості про порядок розподілу прибутків та збитків. В Законі про ТОВ та ТДВ (зокрема, в ст. 11) такої вимоги щодо статуту не зазначено. Але і заборони включити до нього такі відомості на сьогодні не встановлено. Втім, про все це докладніше далі.
Чи є такі умови обов'язковими для юросіб, створених у формі ПП?
Відповідно до ст. 113 ГКУ приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності госпсуб'єкта - юрособи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГКУ та іншими законами.
Загалом, статут юрособи — це локальний нормативний акт, яким засновники визначають свої права та обов'язки, напрями госпдіяльності, які спрямовані на отримання прибутку, а також порядок розподілу такого прибутку (або можливо вказівку на те, що відповідні рішення приймаються вищим органом підприємства - загальними зборами тощо).
Тому навіть якщо юрособа створюється у формі приватного підприємства (головне, щоб з метою отримання прибутку), на нашу думку, засновники також мають визначитися, яким чином вони такий прибуток планують розподіляти та на які цілі його спрямовувати.
Втім, для ПП відсутній нормативний документ, який би вимагав обов'язковості встановлення відповідного порядку розподілу прибутку. Це, скоріш, спосіб захисту майнових прав засновників, ніж вимога на нормативному рівні (ми говоримо про ст. 4 Закону про господарські товариства, адже в самому законі про ПП ані слова, тож чи поширювати таку вимогу на ПП, вирішувати лише таким засновникам).
Для статутів ПП вимог у чинному законодавстві не встановлено, тому засновники (учасники) мають право на власний розсуд визначити будь-які умови, які прямо не суперечать ГКУ та іншим законам, які регулюють діяльність юросіб.
Як правило, засновники визначають порядок виплати дивідендів загальними фразами (див. приклад 1).
Приклад 1. Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти за кредитами банків та облігаціями, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства і використовується в порядку, встановленому рішенням загальних зборів засновників підприємства (в тому числі для формування фондів, створених на підприємстві).
Водночас, незважаючи на загальність цих фраз, з їх змісту можна зробити висновок, що засновники все ж домовились про періодичність та порядок виплати дивідендів. Однак це вони планують робити прийняттям рішень на загальних зборах, які можуть проводитися раз на місяць, квартал, півріччя, рік. При цьому засновники ПП не позбавлені можливості встановити періодичність проведення загальних зборів з метою призначення виплати дивідендів безпосередньо у статуті.
Чи встановлені особливості виплати дивідендів для ТОВ?
Для ТОВ ситуація дещо складніша, адже з 17.06.2018 року всі ТОВ мають враховувати приписи нового Закону про ТОВ/ТДВ.
При цьому не можна не враховувати, що до 17.06.2019 року всі ТОВ мають право жити за старими статутами, але керуватися лише тими умовами статуту, які не суперечать Закону про ТОВ/ТДВ, та лише до внесення змін до статуту (п. 3 Глава VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону про ТОВ/ТДВ).
Про наслідки недотримання річного строку в Законі ані слова. Єдине, про що варто нагадати - адміністративний збір не справляється за держреєстрацію змін до відомостей про юрособу, у т. ч. змін до установчих документів, пов’язаних з приведенням їх у відповідність із законами (абз. 12 ч. 1 ст. 36 Закону №755). А отже, після спливу річного строку, щоб внести зміни до статуту, доведеться заплатити 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ми наголошуємо на цьому тому, що переважна більшість статутів ТОВ до прийняття нового Закону про ТОВ/ТДВ містила порядок прийняття рішень та періодичність виплати дивідендів (див. приклад 2).
Приклад 2. Частина прибутку від діяльності Товариства розподіляється між учасниками Товариства пропорційно їх часткам у майні Товариства в порядку і на умовах, передбачених зборами учасників Товариства. Виплата дивідендів проводиться на підставі рішення зборів учасників Товариства. Виплати дивідендів учаснику здійснюються у безготівковій формі на банківський рахунок учасника, або готівкою через касу Товариства, або в іншій формі, визначеній рішенням зборів учасників Товариства. Товариство сплачує дивіденди протягом __________ місяця(ів) з моменту прийняття зборами Товариства рішення про виплату дивідендів. Дивіденди розраховуються у повному розмірі або частково зі всієї суми чистого прибутку (його частини) без врахування податків, що стягуються з Учасників, та за будь-який період (місяць, квартал, півріччя, рік).
З прийняттям нового Закону про ТОВ/ТДВ ситуація значно змінюється. Проте це стосується лише процедурних моментів, які можуть бути витлумачені так, що прямо вплинуть на право ТОВ/ТДВ приймати відповідні рішення та здійснювати виплати дивідендів.
Підприємства, які створені відповідно до вимог Закону про ТОВ/ТДВ, можуть здійснювати виплату дивідендів за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Дивіденди ТОВ можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом (ст. 26 Закону).
При цьому податковим законодавством не передбачено особливостей застосування вказаного Закону залежно до системи оподаткування, на якій знаходиться ТОВ.
Висновок 1. ТОВ у новій редакції статуту (або шляхом надання таких повноважень загальним зборам) мають передбачити періодичність виплати дивідендів — місяць, квартал, півріччя, рік. Інакше застосовуватимуться правила, визначені у ч. 2 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ (тобто дивідендами буде визнаватись лише сума, виплачена за період, кратний кварталу, і щомісячно приймати рішення щодо виплати дивідендів буде неможливо).
Як показує практика, доволі часто, в ситуації, коли у статуті ТОВ не встановлюються строки виплати дивідендів після прийняття рішення засновниками (власником), не визначаються вони й у протоколі загальних зборів засновників (рішенні єдиного власника). В такому разі працює Закон про ТОВ/ТДВ (ст. 4 ст. 26) - строк виплати дивідендів засновникам (власнику) має бути здійснений не пізніше спливу шестимісячного строку з дати протоколу (рішення).
Висновок 2. Враховуючи приписи ч. 4 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ дивіденди можуть виплачуватись у строки, передбачені або статутом, або рішенням засновників. Інакше — такий строк має становити не більше шести місяців з дати протоколу/рішення.
Якщо засновники (власник) бажають змінювати строки кожного разу, коли приймають рішення про виплату дивідендів, у статуті (навіть попри наявність чітких строків виплати) можна надати вищому органу ТОВ право змінювати такі строки у протоколі засновників (рішенні власника).
Також у новому Законі про ТОВ/ТДВ введена нова норма, яка визначає підстави для обмеженя виплати дивідендів — фактично йдеться про відсутність права у певному періоді приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати їх.
Наразі у ст. 27 Закону про ТОВ/ТДВ таких підстав є три:
1) нездійснення рорахунків з учасниками, які вийшли з ТОВ, або правонаступниками учасників,
2) недостатність майна для розрахунків з кредиторами для задоволення їхніх вимог, строк виконання яких настав, або така недостатність виникне через виплату дивідендів,
3) внесення учасником внеску не у повному розмірі, що обмежує право на отримання дивідендів лише такого учасника.
Крім цього, засновники (власники) ТОВ не позбавлені права доповнити такі підстави-”обмеження” у статуті.
Особливість для новостворених ТОВ: виплата дивідендів здійснюється лише тим учасникам, хто повністю вніс свій внесок на дату прийняття рішення про виплати (строк внесення вкладів — шість місяців з дати держреєстрації, якщо інший строк не встановлений у статуті).
Висновок 3. У протоколі загальних зборів (рішенні єдиного власника), вочевидь, доведеться вказувати на відсутність обставин, передбачених Законом та/або статутом про обмеження у прийнятті рішення про виплату дивідендів та їх фактичної виплати. Якщо з моменту прийняття рішення та до дати фактичної виплати настають обставини, що їх обмежують, то виплати слід припинити та скликати загальні збори (незалежно від того, передбачено це статутом чи ні).
І найважливійший момент, який на нашу думку, заслуговує на окрему увагу — процедура прийняття рішення про виплату дивідендів.
До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів (п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ/ТДВ).
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їхній розмір.
Чому це так важливо? Фактично маємо процедуру виплати дивідендів, яка розпочинається саме з річних загальних зборів. Звертаємо увагу на те, що навіть за умови, що у статуті передбачена можливість виплата дивідендів за такі періоди як місяць, квартал, півріччя, рік, починати потрібно саме з річних загальних зборів. Такі збори скликаються до 30 червня календарного року.
При цьому виникає питання щодо тих ТОВ/ТДВ, як створені у другий половині календарного року, — вони практично позбавлені можливості виконати цю вимогу.
Наразі незрозуміло також, хто саме має скликати такі збори — виконавчий орган, наглядова рада чи учасник(и), які сукупно володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу (ч. 1 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ). З цим варто визначитися у статуті. З огляду на попередню практику, переважно річні загальні збори скликалися або учасником(ами), або виконавчим органом.
З огляду на вимогу ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ на річних зборах слід визначитися з питанням про розподіл чистого прибутку за попередній фінансовий рік (якщо дивіденди не були виплачені), а також на поточний — оскільки у Статуті передбачена можливість виплачувати дивіденди за інший період, ніж квартал (ч. 3 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ).
Виплата дивідендів за будь-який інший період, ніж квартал, може бути передбачена безпосередньо у протоколі (рішенні) таких зборів. Хоча, на нашу думку, на річних зборах буде достатньо лише визначитися з можливістю таких виплат протягом поточного року, про що буде прийматися окреме (додаткове) рішення.
Що буде, якщо не збирати річні загальні збори до 30 червня?
Загалом приписи ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ вимагають відповідних роз'яснень від державних органів. Наразі ситуація виглядає так, ніби річні загальні збори є обов’язковими.
Що ж до проміжних (не річних) загальних зборів, то їхня періодичність зумовлена приписами ст. 44 Закону про ТОВ/ТДВ: як мінімум раз на квартал, враховуючи необхідність надання згоди на вчинення значних правочинів керівником (виконавчим органом).
Водночас на таких квартальних зборах (за наявності, по суті, складеного балансу та фінзвітності, якщо таке вимагається засновниками чи власником) можна вирішувати й питання виплати дивідендів за відповідний період (про що зазначено у протоколі річних загальних зборів — місяць, квартал, півріччя) та у відповідному розмірі (у повному розмірі чи частково).
Та проміжні збори проводяться в разі необхідності, а строки проведення річних зборів встановлені законом чіткою датою. А що, як річні загальні збори не було проведено, або вони були проведені із запізненням? Це питання наразі відкрите. Але змінити цю норму в законі та нехтувати нею у статуті учасникам (власнику) права не надається, а сам факт невиконання цієї вимоги (скликання річних загальних зборів) може поставити під сумнів наявність права на виплату дивідендів протягом поточного календарного року за будь-які періоди. Тож, краще цю вимогу виконувати.
