Право учасників господарського товариства брати участь у розподілі прибутку такого товариства і одержувати його частинку (дивіденди) передбачене у п. 1 ст. 116 ЦКУ. Порядок виплати дивідендів встановлюється установчими документами. Зокрема до компетенції зборів товариства належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
При цьому, аналізуючи норми ПКУ можна зробити наступні висновки щодо того яким чином повинні розраховуватись дивіденди:
- дивіденди розраховуються шляхом розподілу частини прибутку товариства, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (пп. 14.1.49 ПКУ);
- виплата дивідендів здійснюється незалежно від наявності оподатковуваного прибутку розрахованого за правилами визначеними ст. 137 ПКУ (п. 57.1-1.1 ПКУ).
Відповідно до цього, податківці у консультації від 28.05.2019 р. №2419/ІПК/26-15-12-03-11 зазначають, що ПКУ не визначає заборони для виплати дивідендів при відсутності чистого прибутку або оподаткованого прибутку, розрахованого за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ, за наявності нерозподіленого прибутку минулих років, та заборони виплати дивідендів при наявності непокритого збитку за минулі роки.
Із таким роз’ясненням важко не погодитись. І не лише тому, що воно є вигідним для інвесторів. ПКУ і не може встановлювати правила або обмежувати підприємства щодо виплати дивідендів – це не є функцією цього Кодексу. Для цього існує ЦКУ, ГКУ і ціла низка інших законів.
ПКУ існує для того, щоб встановлювати об’єкт, базу та правила оподаткування на різні випадки. Ось і для цього випадку правило існує: якщо за звітний період, за який виплачуються дивіденди, сума оподаткованого прибутку буде меншою за суму таких дивідендів, з різниці доведеться сплатити авансовий внесок з податку на прибуток. Докладніше про це йдеться у п. 57.1-1 ПКУ. Але відсутність оподаткованого прибутку в періоді, у якому такі дивіденди виплачуються, сплати авансового внеску не вимагає.