Звісно, спочатку ми прийняли це за помилку, пам’ятаючи про досить прикру практику виявлення розбіжності при порівнянні даних податковій звітності з ПДВ та з прибутку, яка існувала буквально кілька років тому. Проте за останні два тижні виявилося, що це вже масовий захід від ДФС України.
Утім, якщо сам зміст листів такого роду викликає більш ніж подив, щоб не сказати — здогад, що це пов’язано з відсутністю достатнього обсягу знань щодо МСФЗ та бухобліку, то мета таких звернень однозначно наштовхує на вкрай недобрі думки.
Отже, наведемо приблизний зміст таких письмових запитів (див. нижче).
Із наведеного запиту будь-якому бухгалтеру без додаткових пояснень та підтвердних документів цілком зрозуміло, що порівнювати доходи податкової звітності платника ЄП та доходи, відображені у фінзвітності, не лише не мудро, а й просто протизаконно.
Якщо доходи у податковій декларації відповідно до вимог п. 292.1 ПКУ формуються за рахунок вартості оплачених товарів (робіт, послуг) у звітному періоді та підтверджуються банківською випискою, то у фінзвітності у складі доходів відображають лише обсяг реалізованих товарів (робіт, послуг) незалежно від того, чи отримано оплату за такі товари (роботи, послуги), чи ні (пп. 5.1 — 5.3 П(С)БО 25, п. 8 П(С)БО 15).
Яка норма та якого саме нормативно-правового акта вимагає порівнювати ці два показники, а тим більше чому розбіжність обчислюється простою математичною формулою, — у жодному запиті не наводиться.
Утім, з погляду податкової, мета порівнянь таких показників не така вже й безглузда.
Річ у тім, що податковий орган накопичує та збирає податкову інформацію для виконання своїх функцій — простіше кажучи, для проведення перевірок. Для цього застосовується процедура затребування первинних документів (їх копій) у платника податків, встановлена саме ПКУ та сталою судовою практикою.
Нагадаємо, що суди у своїх рішеннях вказують на те, що у разі якщо платник податків все-таки приймає рішення надати відповідь на запит, то відповідь має бути повною — з поясненнями та копіями первинки. Інакше перевірка визначається законною.
Тому у разі якщо платник податків отримав письмовий запит, він має два шляхи:
- або надати пояснення та підтвердити копіями первинних документів суму так званої розбіжності;
- або відмовити у наданні відповіді, надавши при цьому пояснення на власний розсуд.
Щодо першого шляху, то ненадання інформації чи надання неповної інформації на такий запит платником податків є для податкового органу підставою призначити позапланову виїзну чи невиїзну перевірку.
Якщо платник податків відмовляється надати інформацію, то податковий орган також не позбавлений права на перевірку, але:
1) невиїзну перевірку не може бути призначено, адже немає первинних документів;
2) у разі якщо перевіряльники все-таки з’являться на порозі підприємства з направленням та наказом на виїзну позапланову, — їх можна сміливо не допускати (немає підстав для перевірки за п. 81.1 ПКУ).
Увага! Слід враховувати, що ВАСУ* вказує на можливість платника податку попросити пояснити підстави для запиту та/або уточнити його, що не може в жодному разі призвести до перевірки. І тут слід зважати на те, що навіть у наведеному нами зразку запиту зафіксована така норма для запиту, як п. 73.3 ПКУ, яка містить одночасно шість самостійних підстав для запиту. Причому жодна з них не вказує саме на розбіжність між даними податкової звітності та балансу.
А у п. 4 ч. 3 п. 73.3 ПКУ йдеться про виявлену недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, яка дає право затребувати пояснення та їх документальне підтвердження.
Водночас ДПІ вказує на «розбіжність» лише в податковій декларації платника ЄП — юрособи третьої групи за 2015 рік (посилання у запиті на ст. 292 ПКУ). Звіт про фінзвітність не вважається ПКУ податковою декларацією (розрахунком) відповідно до визначення цього терміна у п. 46.1 ПКУ.
Порада! Враховуючи вищенаведене, на нашу думку, найбезпечніше для платника податків надати письмову відповідь на запит із проханням уточнити, про яку саме підставу йдеться у запиті (із зазначених у п. 73.3 ПКУ) та якою нормою ПКУ передбачено порівняння цих показників (можна також послатися на судове рішення ВАСУ, наведене вище).
І останнє. Подібні «листи щастя», на нашу думку, зводять нанівець усі спроби проведення реформ у нашій країні. Адже вважати такі протиправні та протизаконні запити правомірними абсолютно не прийнятно в сучасній політичній ситуації, така практика дискредитує ДФС загалом. Хочемо нагадати нашій фіскальній службі, що вона створена на допомогу платнику податку, а не з метою одноразового наповнення бюджету чи завдання зайвого клопоту бухгалтерам підприємств. І фінансується ця служба саме платниками податків!
_______________
* Ухвала ВАСУ від 18.09.2014 р. № К/9991/27352/12.
Оскільки вже виникають питання, а що б такого можна було написати податківцям, щоб аргументовано пояснити розбіжності, читайте відповідь, яку ми недавно давали на електронному консалтингу: Різниця між фінзвітністю та декларацією платника єдиного податку: чому вона виникає?