Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 11.01.2016 р. №11/13/84-16 нагадує, що відповідно до п. 2 частини першої ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку. Укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами у трудовому договорі строк.
Нагадаємо, що частиною третьою ст. 119 КЗпП передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує нацбезпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову:
- місце роботи;
- посада;
- середній заробіток.
Фахівці міністерства доводять, що у разі закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, його дія може бути припинена, з мобілізованим працівником, оскільки обмеження щодо звільнення мобілізованих працівників поширюються лише на звільнення працівників з ініціативи роботодавця.
Отже, звільнити мобілізованого працівника у зв’язку із закінченням строкового трудового договору ст. 119 КЗпП не заборонено.
Коли працівник має приступити до роботи після його демобілізації, - читайте тут >>>
