Відповідно до пп. 14.1.178 ст. 14 ПКУ, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, податок на додану вартість — непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V «Податок на додану вартість» ПКУ.
У пп. 14.1.181 ст. 14 ПКУ визначено, що податковий кредит — сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПКУ.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту та дата виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту регламентується статтями 198, 199 розд. V ПКУ.
Відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1002 (зареєстровано у Мін’юсті України 29.12.2010 р. за №1402/18697), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг, відображають у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.
Водночас пунктом 198.6 ст. 196 ПКУ передбачено, що не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПКУ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписування податкової накладної.
При цьому вимоги ст. 198 розд.V ПКУ застосовуються з 01.01.11 р. для всіх податкових накладних, незалежно від дати виписування (2010 чи 2011 рік), бо іншого положення розд. ХІХ «Прикінцеві положення» та розд. ХХ «Перехідні положення» не передбачають.
Водночас згідно з п. 50.1 статті 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ (1095 днів)), платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Поряд із цим, вимоги ст. 50 розд. ІІ «Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» ПКУ стосуються внесення змін до податкової звітності щодо всіх податків, зборів (обов’язкових платежів), тимчасом як положення ст. 198 розд. V — це спеціальні положення, які є обов’язковими для формування податкового кредиту, що відображається у податковій звітності з ПДВ.
Виходячи з вищевикладеного, до формування податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ, поданій у періоді дії Податкового кодексу України за формами, затвердженими наказом №41, повинні застосовуватися положення п. 198.6 ст. 198 ПКУ. Тобто декларування платниками ПДВ у податковій звітності з ПДВ (шляхом подання податкової декларації або уточнюючому розрахунку) податкового кредиту, якщо з дати виписування податкової накладної минуло 365 календарних днів, є неправомірним.
З відповідей на запитання під час відкритої зустрічі голови ДПС у Дніпропетровській області Вадима Куслія з підприємницькою спільнотою Дніпропетровщини 8 лютого 2012 року
