Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ. На сьогодні такого порядку ще немає. Але бухгалтери сподіваються, що компенсація здійснюватиметься за схемою, подібною до тої, яка застосовується в разі призову працівників на військові збори (1).
А тепер пригадаймо, що ще зовсім нещодавно, а саме 08.06.2014 р., було внесено зміни до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ. Згідно з цими змінами ЄСВ не нараховується на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Мало того, така зміна почала діяти з 18.03.2014 р. — тобто заднім числом.
Пенсійний фонд та Державна фіскальна служба у спільному листі від 22.07.2014 р. №127/7/99-99-17-03-01-17; №19426/05-10 (див. «ДК» №32/2014), згадуючи вищезазначені нормативні акти, злагоджено ствердили, що ЄСВ не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому в такому випадку особа одночасно перебуває в трудових відносинах із підприємствами, установами та організаціями, а також — на обліку в військовій частині.
Та не минуло й двох місяців, як ДФСУ в листі від 29.09.2014 р. №5655/7/99-99-17-03-01-17 (див. «ДК» №42/2014) кардинально змінила точку зору і просто відкликала свій попередній лист. Тепер виплати, що їх підприємство здійснює за свої кошти (виконуючи приписи ст. 119 КЗпП) мобілізованим працівникам у межах середнього заробітку, ДФСУ приписує оподатковувати ЄСВ (як нарахування, так і утримання).
Наведені фахівцями ДФСУ аргументи просто дивні.
Так, вони погоджуються, що справді, згідно з ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується ЄСВ. Але оскільки від КМУ (якому підпорядкована ДФСУ) досі немає порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету (передбачений ч. 3 ст. 119 КЗпП) в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, то, роблять висновок фіскали, «страхувальник при нарахуванні таким працівникам середнього заробітку має виконувати всі покладені на нього Законом про ЄСВ функції». Себто слід нараховувати, утримувати й сплачувати до бюджету ЄСВ з допомоги мобілізованим працівникам!
Щоб підсолодити пігулку, податківці, як справжні ліберали, поблажливо наголошують: при перерахунку страхувальником середнього заробітку зазначеним працівникам за попередній період (тобто за весь час з 18.03.2014 р. до дати листа — 29.09.2014 р.) фінансові санкції за таке донарахування ЄСВ не застосовуються. А підставою для незастосування фінсанкцій є форма військового квитка (2) (копія) та довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною (копія). Ну і, звісно, треба зробити відповідні виправлення у звіті — про це податківці теж згадали у листі.
Погодьтеся, що ці твердження дивні. Складається враження, що ДФСУ буквально тлумачить народну приказку «Закон як дишло — куди повернеш, туди і вийшло». Справді, КМУ досі так і не розробив порядку компенсації виплат, що їх здійснюють підприємства-роботодавці своїм мобілізованим працівникам. Роботодавці наразі не отримують компенсації з бюджету (і невідомо, чи отримають до кінця року), та попри це виплачують середній заробіток мобілізованим із власних коштів. Фактично на сьогодні саме роботодавці забезпечують мобілізованих допомогою, яка має надходити від держави, тим самим зменшуючи негативні соціальні наслідки мобілізації.
Але норма ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ діє щодо зазначених виплат незалежно від того, чи компенсували роботодавцю його виплачені середні заробітки мобілізованим працівникам, чи ні! Такої прив'язки в тексті цієї норми взагалі немає, там згадується лише, що такі суми «компенсуються з бюджету». Мало того, сама ст. 119 КЗпП передбачає обов'язок виплачувати компенсацію. А відшкодування таких витрат підприємство отримає вже після здійснення виплат.
Звісно, сьогодні конче потрібно наповнювати бюджет і т.д. і т.п. Але згідно із законом з бюджету мають надходити і відповідні компенсації. На нашу думку, КМУ в порядку компенсації, який він повинен терміново затвердити, беручи до уваги такий фіскальний підхід ДФСУ, мусить передбачити компенсацію не лише середнього заробітку мобілізованих працівників, а ще й нарахованого на нього ЄСВ (адже держава взяла на себе зобов'язання забезпечити мобілізованих середнім заробітком).
Нині аналітики ДФСУ радять доплатити ЄСВ до бюджету за попередні періоди і сплачувати його і надалі. Але цікаво: що буде, коли через рік чи два підприємства все-таки отримають компенсації з бюджету? Тоді що, знову доведеться все виправляти чи ці сплачені суми нарахованого та утриманого ЄСВ будуть визнані переплатою з ЄСВ?
Але про це спеціалісти ДФСУ, певно, просто не думали.
Крім того, а що буде, якщо підприємство-роботодавець і надалі не платитиме ЄСВ зі середнього заробітку мобілізованим за попередні періоди? Адже в листі чітко сказано, що санкцій не буде. Звісно, для уникнення санкцій, як зазначено в цьому-таки листі, роботодавцю слід мати копії військового квитка та довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу. Але постає запитання: як отримати цю копію військового квитка від працівника, якщо він перебуває на передовій, можливо, за сотні кілометрів від підприємства? І взагалі, чим визначено такий перелік документів, яким нормативним актом? На жаль, ці запитання наразі залишаються без відповіді.
Чітко видно, що фіскали не до кінця проаналізували всі можливі наслідки та ризики своїх роз'яснень. Тож ми радимо роботодавцям діяти виключно за нормами законів: адже будь-які листи не мають сили нормативного документа. А Закон про ЄСВ однозначно говорить, що середній заробіток мобілізованим працівникам не підлягає оподаткуванню ЄСВ, і не ставить таке неоподаткування в залежність від прийняття чи неприйняття Кабміном підзаконного акта. Нагадаємо, що компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ не оподатковуються ПДФО. Сподіваємося, ДФСУ не «роз'яснюватиме» цю норму і бухгалтери спокійно виконуватимуть приписи закону.
--1--
Див. Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, затверджену наказом Міноборони України від 12.03.2007 р. №80, та Постанову КМУ від 23.11.2006 р. №1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів».
--2--
Затверджена Указом Президента України від 25.05.94 р. №263/94 «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу».
Нормативна база
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Василь Рорат