24 липня 2015 року набрали чинності зміни до Інструкції №291 та деяких П(С)БО згідно з Наказом №573. Нарешті регулятор поставив крапку у досить тривалих дискусіях щодо відображення коштів на розподільчому та електронному рахунках, а також внесено очікувані зміни в частині ремонтів та поліпшень ОЗ до П(С)БО 7 та порядку формування та подання спрощеної фінзвітності.
Кошти на розподільчому рахунку в банку
Інструкція №291 доповнена субрахунком 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», який призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства. Тобто фактично тепер ми чітко розуміємо, що активом стають такі кошти, що зайшли на наш розподільчий рахунок, навіть якщо повноцінно розпоряджатися в цей момент такими коштами ми не можемо. Ця позиція викликала масу висловлювань як за, так і проти.
Логіка цих нововведень, очевидно, така:
1) у відносинах між контрагентами зобов’язання нерезидента перед українським підприємством погашаються саме того дня, коли кошти потрапили на розподільчий рахунок, а не наступного дня, коли весь гривневий еквівалент надходить у повне розпорядження українського підприємства (значить, кошти на цей момент уже належать конкретному власнику — підприємству-отримувачу);
2) після обов’язкового продажу валюти гривневий еквівалент потрапляє на рахунок саме того підприємства, у якого ці кошти із розподільчого рахунка були списані уповноваженим банком.
Кошти на електронному рахунку в СЕА
Для обліку коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, відкритому платнику податку в Казначействі, а також на інших спеціальних рахунках, відкритих у банку та/або органі Казначейства відповідно до законодавства, тепер має використовуватися субрах. 315 «Спеціальні рахунки в національній валюті». Отже, коли підприємство поповнює електронний рахунок для реєстрації ПН, це супроводжуватиметься проведенням Д-т 315 К-т 311, списання казначейством коштів для погашення ПЗ з ПДВ згідно з реєстрами від податківців — Д-т 64 К-т 315.
Зверніть увагу: у фінансовій звітності гроші на електронному рахунку жодним чином не відокремлюються від коштів на поточному банківському рахунку — всі кошти обліковуються в рядку 1165 «Гроші та їх еквіваленти».
З цього питання також уже точаться затяті суперечки, бо підприємство має серйозні підстави сумніватися в оцінці відповідних сум до грошових сум із відображенням їх у такій якості в балансі. Адже баланс призначений, зокрема, для оцінки користувачами його ліквідності (здатності підприємства швидко погашати свої зобов’язання). Найбільш ліквідними активами є гроші. У разі ж коли суми, показані в цій статті звітності, не є доступними для погашення зобов’язань, це може призвести до введення користувачів звітності в оману. Тому в разі, коли ці суми є суттєвими, варто розкривати відповідну інформацію в примітках до фінзвітності.
Наприклад при складанні річної фінансової звітності, на нашу думку, обов’язково слід показувати відповідні суми в рядку 615 «Грошові кошти, використання яких обмежено» розділу VI «Грошові кошти» форми №5 «Примітки до річної звітності».
Загальновиробничі витрати
Інструкція №291 доповнена проведенням Д-т 39 К-т 91. Очевидно, дане проведення супроводжуватиме переміщення загальновиробничих витрат, коли підприємство не отримує доходів, до складу витрат майбутніх періодів. Наприклад, коли має місце простій виробництва продукції або немає реалізації товарів, робіт, послуг. За своєю суттю це проведення означає перенесення витрат, накопичених на рахунку обліку загальновиробничих витрат, до складу витрат майбутніх періодів. Його наявність пов’язана із застосуванням принципу відповідності доходів і витрат: витрати й доходи за законом повинні відображатися в одному звітному періоді. І якщо підприємство не відображає доходів, воно не може відобразити пов’язаних із ними витрат.
На виробничому підприємстві такі витрати, як правило, потрапляють до собівартості виробленої продукції, яка може залишатися нереалізованою (на складі). П(С)БО 16 передбачає віднесення нерозподілених загальновиробничих витрат безпосередньо собівартості реалізованої продукції (рахунок 90). Проте за відсутності реалізації в звітному періоді це зробити неможливо, тому накопичені нерозподілені витрати можуть бути віднесені до витрат майбутніх періодів.
У сфері послуг можливі ситуації, коли використання проведення має технічний характер. Як правило, витрати майбутніх періодів — кваліфікуються такими завчасно. Водночас підприємство може на момент визнання витрат кваліфікувати їх як виробничі витрати, а згодом, накопичивши певну суму витрат, вирішити, що ці витрати є пов’язаними з отриманням доходів у майбутніх періодах (це можливо, зокрема, при наданні послуг за рахунок цільового фінансування, наприклад, з бюджету). Тому, щоб не переробляти кожне проведення, може використовуватися проведення Д-т 39 К-т 91.
У періоді ж отримання доходів, коли відповідні їм витрати, накопичені на дебеті рах. 39, можуть бути відображені за відповідним об’єктом витрат, вони списуються з кредиту рах. 39 в дебет відповідних рахунків: 23, 91 — 94 тощо.
Усе вищесказане — виключно наші міркування.
З якою метою насправді Мінфіном введено проведення Д-т 39 К-т 91, куди далі з Д-т 39 мають бути списані такі витрати і за яких обставин — наразі невідомо. Сподіваємося на чіткі роз’яснення від Мінфіну найближчим часом.
Ремонти та поліпшення ОЗ
Із п. 14 П(С)БО 7 виключено порядок збільшення первісної (переоціненої) вартості ОЗ на суму ремонтів та поліпшень, визначених у порядку, встановленому податковим законодавством. Така зміна є логічною, адже з 01.01.2015 р. порядок відображення ремонтів повністю базується на правилах бухобліку, тому прив’язка до податкового обліку недоречна. Очевидно, на черзі такі самі зміни і в Методрекомендаціях №561. Ну ніяк Мінфін не в змозі внести однотипні правки до всіх суміжних нормативних актів.
Спрощена фінзвітність
Зміни в частині П(С)БО 25 полягають у тому, що тепер спрощену фінзвітність суб’єкта малого підприємництва (ф. №1-мс та ф. №2-мс) мають подавати, крім юросіб, що відповідають критеріям мікропідприємництва, і суб’єкти малого підприємництва — юрособи, що ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат.
Відповідно до п. 44.2 ПКУ, до цієї категорії належать юрособи — платники ЄП 3 групи. Отже, тепер всі єдино податники-юрособи 3 групи, незалежно від того, чи підпадають вони під визначення суб’єкта мікропідприємництва (наприклад, за критерієм чисельності працюючих), зобов’язані складати саме спрощену фінансову звітність. Зверніть увагу: в редакції п. 44.2 ПКУ, чинній до 01.01.2015 р., до складу суб’єктів малого підприємництва — юросіб, що ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат, належали, «крім спрощенців», і «нульовики» з податку на прибуток (1). На сьогодні згадка про них у п. 44.2 ПКУ відсутня, тому, формально, спрощений бухоблік і спрощена фінзвітність — не для них. Здається, про таку категорію платників податків просто забули.
---1---
З 01.01.2015 р. їхня діяльність регулюється не п. 154.6 ПКУ, а п. 16 підрозділу 4 розд. ХХ ПКУ.
-------
Юлія Кловська, Олексій Кравчук
