Дисконтування дебіторської і кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку. Частина 1

Що таке дисконтування та чим воно регламентоване

Гроші мають властивість з часом знецінюватися. Товари/послуги поступово дорожчають навіть в найбільш розвинутих та економічно стабільних країнах. В Україні ж Держстат щомісяця проводить аналіз цін та публікує індекси інфляції. Зокрема, за 2024 рік інфляція сягнула 12%. І це ще не найвищий показник – у 2022 році сумарний індекс інфляції становив 126,6%.

Увага! Зведену таблицю індексів інфляції за 2011-2025 роки ви можете знайти у довіднику від редакції.

Тому, коли ми сьогодні беремо 3 000 грн у позику і через п'ять років віддаємо цю саму суму, без процентів або компенсації інфляції, виходить так, що у товарному еквіваленті ми отримали сьогодні більше, ніж віддали через п'ять років. Тобто отримали дохід за рахунок того, що взяли більш дорогі гроші, ніж віддали. А наш кредитор, відповідно, поніс витрати через те, що він не користувався цими грошима у той час, як вони знецінювалися.

Таке знецінення грошей має відображатися у бухобліку, щоб у фінзвітності показати реальну вартість активів чи пасивів на дату звітності.

І це не просто бажано – це вимога стандартів бухобліку!

З 29.10.2019 були внесені зміни до НП(С)БО, які вимагають дисконтувати довгострокову заборгованість – див. таблицю 1.

Однак слід зауважити, що і досі:

• правила дисконтування не прописані в окремому НП(С)БО, їх треба відшукувати в різних стандартах;
• Мінфін не затвердив конкретної методології та формули дисконтування,
• немає нормативного регулювання ставки дисконтування. Норми НП(С)БО залишаються незмінними з 2019 року.

Правила дисконтування поширюються на всіх юросіб, які ведуть бухоблік за НП(С)БО, у тому числі на тих, хто подає малу або скорочену фінзвітність за НП(С)БО 25.

Таблиця 1. Вимоги щодо дисконтування активів та зобов'язань у різних НП(С)БО

У цій статті розглянемо дисконтування дебіторської та кредиторської заборгованості.

Важливо! НП(С)БО не містять норм щодо особливостей дисконтування довгострокової заборгованості під час дії воєнного стану. 

Яку дебіторку і кредиторку потрібно дисконтувати?

Відповідь знаходимо у НП(С)БО 10 та НП(С)БО 11 – дисконтуємо довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові зобов'язання.

У цих НП(С)БО немає застереження про те, що дисконтувати потрібно тільки безвідсоткову заборгованість. Тому дисконтуємо всі довгострокові заборгованості та всі довгострокові зобов’язання незалежно від того, чи нараховуються на неї відсотки – за одним винятком.

Якщо за заборгованістю платяться відсотки і договірна відсоткова ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. У такому випадку дисконтування проводити не потрібно (див. рішення Київського окружного адмінсуду від 21.11.2025 у справі №320/27193/24, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №380/24389/24, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №240/13933/23).

У додатку до НП(С)БО 19 згадується короткострокова заборгованість, яку потрібно дисконтувати, якщо різниця між номінальною та дисконтованою сумою буде більше 5%. Але НП(С)БО 19 призначений для обліку придбання інших підприємств та/або об'єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а цей додаток визначає справедливу вартість придбаних активів і зобов'язань – тобто тих, які придбаваються внаслідок вищезазначених операцій.

Але в інших ситуаціях дисконтувати короткострокові (поточні) заборгованість та зобов’язання не потрібно. І ось чому.

Згідно з п. 6 НП(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість за товари/послуги оцінюється не за теперішньою вартістю, а за первісною вартістю (тобто без дисконтування). При цьому це правило стосується й первісного визнання заборгованості. За п. 12 НП(С)БО 11 поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення, тобто недисконтованою вартістю (див. визначення суми погашення у п. 4 НП(С)БО 11).

Для цілей дисконтування не важливий вид довгострокової заборгованості або зобов’язання – вони дисконтуються незалежно від її походження: і поворотна фіндопомога, і торговельна заборгованість за товари, роботи, послуги, і процентні позики тощо. Головне – строк погашення таких боргів.

Але дисконтуються лише монетарні борги, тому що сенс дисконтування – показати теперішню вартість грошей. Якщо ви повинні заплатити або повернути контрагенту певну суму грошей – таке зобов’язання є монетарним та дисконтується. Якщо контрагент винен вам гроші – така заборгованість теж є монетарною і також дисконтується.

Щодо валюти боргу в НП(С)БО немає жодних застережень з метою дисконтування, тому не беремо до уваги, чи є цей борг інвалютним, чи ні.

Як на практиці продисконтувати валютні борги: дисконтувати у валюті, а потім перерахувати результат у гривні? Або дисконтувати гривневий еквівалент заборгованості?

НП(С)БО не дають відповіді на це запитання, тому його слід вирішити самостійно і закріпити в обліковій політиці підприємства. 

Яка заборгованість або зобов’язання є довгостроковими, а які – поточними?

На практиці найчастіше виникають питання щодо класифікації боргів: чи є вони довгостроковими, чи ні.

• Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (п. 4 НП(С)БО 10).
• Довгострокові зобов'язання – це всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. Своєю чергою, поточні зобов'язання – це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Відповідно, довгострокові зобов'язання будуть погашені пізніше одного операційного циклу підприємства або пізніше дванадцяти місяців з дати балансу (п. 4 НП(С)БО 11).

При класифікації боргів беремо до уваги виключно строк їх погашення у майбутньому згідно з умовами договору та найближчою датою складання балансу.

Загалом в бухгалтерському обліку необхідність класифікації боргів виникає двічі: при їх первісному відображенні в обліку (на дату виникнення) та при складанні фінансової звітності (балансу).

Якщо є договір і в ньому чітко зазначено, коли заборгованість/зобов’язання виникають і коли вони мають бути погашені, бухгалтеру треба подивитися ще і на дату, коли складатиметься найближчий баланс.

Зазвичай якщо планується, що строк погашення дебіторської або кредиторської заборгованості настане пізніше ніж через 12 місяців від дати балансу, бухгалтер відображає їх в обліку як довгострокові.

Якщо строк погашення менший за 12 місяців від дати балансу, то дебіторська та кредиторська заборгованості відображаються в обліку як короткострокові (поточні).

Однак є і винятки! Наприклад, підприємство, яке подає фінзвітність поквартально, вирощує озиму пшеницю і в серпні 2025 року отримало поворотну фіндопомогу від директора. Згідно з договором ця ПФД надається на поповнення обігових коштів для вирощування пшениці. Строк повернення ПФД – жовтень 2026 року, коли буде продано вирощене зерно. Незважаючи на те, що строк погашення цієї заборгованості настає пізніше ніж 12 місяців з дати балансу 30 вересня 2025 року, вона не вважається довгостроковою для цього підприємства, оскільки її буде погашено в межах одного операційного циклу.

Коли складається фінансова звітність, бухгалтер дивиться на строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованості, яким він залишився на дату складання балансу!

Таким чином, на кожну дату балансу підприємство має робити кваліфікацію (розподіл) заборгованості на поточну й довгострокову. Якщо підприємство складає квартальну фінзвітність, то це слід робити на кожну квартальну звітність, якщо річну – то, відповідно, на дату річної звітності.

Нижче у таблиці 2 наведемо кілька прикладів такої класифікації.

Таблиця 2. Класифікація кредиторської та дебіторської заборгованості за строками їх погашення відносно дати балансу

Звертаємо увагу на перший і останній рядки таблиці 2. В них ситуація в обліку має бути такою:

• При первісному відображенні залишалося більше ніж 12 місяців до погашення.
• Але від дати балансу він менший ніж 12 місяців, тому таку заборгованість одразу при визнанні відображають як поточну (короткострокову).

Зверніть увагу! Заборгованість за умовами договору може погашатися частинами, і в кожної частини свій строк погашення! В такому випадку загальна сума заборгованості за договором може бути відображена двома частинами – короткострокова (яка буде погашена менш ніж за 12 місяців з дати балансу) і довгострокова (яка буде погашена пізніше).

А ще на кожну дату балансу треба звірятися зі строками погашення заборгованості, які зазначені в договорі. Якщо від дати балансу залишилось менш ніж 12 місяців до погашення такої заборгованості, вона із довгострокової повинна бути переведена в короткострокові (поточні). Ми про це розповідали тут.

А якщо договору немає або в ньому не зазначено строк оплати?

У такому випадку вся сума, яка має бути сплачена, вважається поточною (короткостроковою) заборгованістю, незалежно від того, коли фактично вона буде погашена.

А якщо поточна заборгованість не погашена в строк, зазначений у договорі?

Прострочена поточна заборгованість не перекваліфікується в довгострокові і, як наслідок, не дисконтується, незалежно від того, на скільки років її прострочено. Адже її строк погашення, зазначений в договорі, вже в минулому, а не в майбутньому.

Ще раз наголосимо: під час класифікації заборгованості завжди дивимося від дати балансу у майбутнє, а не в минуле, тобто визначаємо, коли треба буде погасити заборгованість, а не коли її треба було погасити.

Чи можна уникнути дисконтування заборгованості?

Так, можна, але лише за однієї умови: якщо не створювати довгострокову заборгованість як таку, а оперувати тільки короткими строками. Тобто не укладати договорів зі строками оплати більш як 12 місяців від дати балансу.

Проте це зручно бухгалтеру, але може бути незручно для ведення бізнесу:

• з одного боку, обидві сторони уникають дисконтування, оскільки заборгованість є короткостроковою,
• а з іншого боку, боржник втрачає переваги довгострокового планування грошових потоків, оскільки йому потрібно буде раніше погасити заборгованість або доведеться її прострочити. Кредитору – навпаки, короткострокова кредиторка вигідніша з усіх боків: її не треба дисконтувати, і позичені кошти повернуться скоріше.

Розглянемо це на прикладі поворотної фінансової допомоги.

Відносини за договором позики регулюються ст. 1046 – 1053 ЦКУ. Строк, на який позикодавець передає позичальнику грошові кошти, встановлюється за згодою сторін і зазначається у договорі позики (ст. 1049 ЦКУ).

Можна встановити в договорі такий строк повернення ПФД, який буде не пізніше 12 місяців з найближчої дати балансу – див. приклади у таблиці 2. Після закінчення строку боржник повертає ПФД кредитору.

Дехто, намагаючись приховати довгостроковий характер позики, переукладає договори, переводячи заборгованість з одного договору позики на наступний. Але так робити ризиковано! Для того щоб закрити перший договір позики, позичальнику краще повернути суму позики повністю! Заборони наступного дня знову оформити договір позики і надати за ним цю саму суму боржнику на новий короткий строк немає. Проте цей варіант вимагає від боржника повернення позики грошима, а також є ризик того, що кредитор передумає і не надасть нову ПФД на новий строк.

Чи врятує від дисконтування пролонгація договору?

Інший варіант, яким бізнес намагається уникнути дисконтування, це продовження строку оплати (пролонгація) за договором.

Наприклад, договір на надання ПФД укладається спочатку на один рік, а потім щороку строк погашення заборгованості переноситься ще на один рік у майбутнє.

Але ми так вчиняти не радимо. Такі дії можуть викликати сумніви у податківців: з таких щорічних пролонгувань видно намір сторін укласти саме довгостроковий, а не короткостроковий договір. І доведеться доводити, що це не так, але чи повірять податківці? Найімовірніше, доведеться йти до суду.

У ранній судовій практиці існували рішення, де суди підтримували податкову службу. Зокрема, у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/6107/19 суд визнав, що регулярне пролонгування договору свідчить про довгостроковий характер заборгованості. Ми цю ситуацію детально розглядали тут.

Проте новіша судова практика 2022-2025 років демонструє інший підхід.

Постанова Верховного Суду від 09.12.2022 у справі №640/14983/19 встановила, що для визнання заборгованості довгостроковою необхідна сукупність двох умов: первісний строк погашення був більшим за 12 місяців, та існує угода про пролонгацію на строк понад 12 місяців. Якщо пролонгація відбувається на строк до року, заборгованість залишається короткостроковою.

Рішення Донецького окружного адмінсуду від 10.03.2025 у справі №640/4884/22 розглядало ситуацію, коли компанія уклала договір позики на рік і кілька разів його пролонгувала теж на строк до року. Суд зазначив, що визначальним є не загальний термін погашення заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору. Оскільки кожна пролонгація була менше 12 місяців, заборгованість правомірно обліковувалася як короткострокова і не потребувала дисконтування.

Постанова Шостого апеляційного адмінсуду від 10.12.2024 у справі №320/6200/23 підтвердила, що коли первісний строк погашення та пролонгації не перевищував 12 місяців, це не дає підстав для визнання заборгованості довгостроковою. Аналогічні висновки містяться у рішенні Київського окружного адмінсуду від 03.09.2024 у справі №320/14346/23 та рішенні від 29.03.2024 у справі №320/6200/23.

З наведеного бачимо, що суди наголошують, що операція пролонгації позики на термін до 12 місяців відображається в бухобліку за рахунками поточних зобов'язань, а понад рік – за рахунками довгострокових зобов'язань. Така заборгованість не потребує дисконтування згідно з НП(С)БО 11, оскільки дисконтуванню підлягають лише довгострокові грошові зобов'язання.

Судова практика про відсутність методики дисконтування

Наприклад, Верховний Суд (див. Постанову ВС від 04.04.2024 у справі №560/13047/21) виніс постанову на користь платника податків ТОВ «Кабельний завод», визнавши неправомірними вимоги податкового органу щодо дисконтування довгострокових зобов'язань.

Суть спору: Податковий орган (ГУ ДПС у Хмельницькій області) вимагав від підприємства дисконтувати довгострокову заборгованість, застосовуючи формулу з міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) : PV = FV / (1 + i)n, та включити суму дисконту до інших доходів. Це призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на 4,9 млн грн та ПДВ на 4,2 млн грн.

Позиція Верховного Суду: Суд визнав дії контролюючого органу протиправними з таких підстав:

• Національні та міжнародні стандарти є окремими документами. Підприємство згідно з обліковою політикою використовувало національні П(С)БО для ведення бухгалтерського обліку, а не МСФЗ.
• Відсутність правових підстав. НП(С)БО 11 «Зобов'язання» не містить конкретної формули для дисконтування, а визначення національних стандартів не дозволяє автоматично застосовувати методи з міжнародних стандартів за їх відсутності в національних.
• Самостійний вибір стандартів. Відповідно до ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємства (крім визначених законом категорій) самостійно вирішують питання застосування МСФЗ.

Суд підкреслив, що податковий орган не мав права застосовувати міжнародні стандарти обліку до платника, який веде облік за національними стандартами.

Таким чином, судова практика підтверджує, що НП(С)БО не визначено методологію дисконтування фінансових зобов'язань, а органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку, не затверджено відповідних рекомендацій. Тому контролюючі органи не мають права застосовувати для дисконтування норми МСФЗ, якщо платник податків веде бухгалтерський облік за НП(С)БО.

Висновки

У цій статті ми визначили, що дисконтувати треба довгострокові кредиторські та дебіторські заборгованості, за якими треба сплатити або отримати певну суму грошей.

А також розповіли, як визначити довгострокову та короткострокову (поточну) заборгованості.

У наступній статті перейдемо вже безпосередньо до практики: розглянемо на прикладі, як відбувається дисконтування і як його результати відображаються в бухгалтерському обліку. З неї стане зрозуміло, чому податківців так цікавить проведення дисконтування у платників податку на прибуток.