Що таке супутня продукція
Пояснення того, що таке супутня продукція, можна знайти у п. 330, 428 Методрекомендацій №373. За ними до супутньої (або попутної ) продукції належить продукція, що одержується одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.
Це визначення є актуальним для будь-якого виробництва. Продемонструємо це на прикладі сільськогосподарського товаровиробництва.
Згідно з п 2.6 Методрекомендацій №1315 за цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, супутню та побічну.
Основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству та отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві – зерно, овочі, фрукти, насіння соняшника, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві – молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада, мед, товарна риба тощо).
Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві – насіння льону і конопель; у тваринництві – приріст живої маси тварин основного стада, молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві тощо).
Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві – солома, гичка, бадилля; у тваринництві – гній, пташиний послід тощо).
Облік супутньої продукції
Відповідно до п. 11 НП(С)БО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Тобто супутня продукція не є самостійним об’єктом калькулювання.
Від суми загальної виробничої собівартості віднімають вартість супутньої продукції й отримують виробничу собівартість основної продукції.
Відповідно до п. 4 НП(С)БО 19 справедлива вартість – сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату.
Тобто якщо супутню продукцію планують продати за 5 000 грн, то це і буде її справедлива вартість, за якою її оприбутковують на балансі і на яку зменшується виробнича собівартість основної продукції.
У п. 2.12 Методрекомендацій №2 зазначено, що оцінка можливого використання може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації.
Наприклад, якщо на балансі підприємства вже обліковується тирса, що використовуватиметься для виробництва паливних брикетів, собівартістю 500 грн за 1 тону, то оприбуткувати тирсу можна також за такою самою ціною, якщо вона має таку саму придатність до використання. Якщо придатність менша, то ціну зменшують, а якщо більша, збільшують.
Ступінь придатності визначається в порядку, встановленому підприємством. Наприклад, керівник може призначити комісію чи відповідального працівника, які встановлюватимуть ціну. Оформляти можна актом чи іншим документом, встановленим підприємством. Акт підписують члени комісії чи відповідальний працівник. Потім акт затверджує керівник. Акт передається до бухгалтерії для оцінювання супутньої продукції.
Якщо супутня продукція призначена для подальшого продажу, її обліковують на рахунку 26:
- Дт 26 Кт 23 – за справедливою вартістю.
Якщо для використання на самому підприємстві:
- Дт 20, 25 Кт 23 – за ціною можливого використання.
Приклад
Підприємство займається переробкою деревини, в результаті чого отримує супутню продукцію – тирсу, яку продає. Ціна продажу тирси – 600 грн, у т.ч. ПДВ 100 грн, за 1 тонну.
Скажімо, в певному місяці було оприбутковано і продано 5 тонн тирси.
Таблиця. Бухгалтерський облік супутньої продукції
