Нагадаємо, що 24 лютого Верховна Рада прийняла у ІІ читанні законопроєкт №14023 про внесення зміни до статті 9 Закону №996.
За ним суб’єктам господарювання надається право на спрощений порядок оформлення первинних документів з надання послуг, виконання робіт та оренди. Про це все ми писали тут:
Нові обов'язкові реквізити в актах послуг, робіт та оренди: прийнято закон
Чому ця норма ще довго не стане масовою практикою, розповіла Олена Макеєва на своїй сторінці у Фейсбуці. Далі про це поговоримо детальніше.
Письмова форма договору не є обов’язковою для більшості господарських операцій. Відмова від актів автоматично змушує бізнес переходити на письмові договори. По часу це точно довше, ніж підписати автоматично складений в бухгалтерській системі акт у ЕДО/ЄЦП.
Замість акта виконаних робіт контролюючий орган буде вимагати надати письмовий договір. Тобто маємо зміщення акценту (або форми) та переміщення ризику на договірну роботу. Бухгалтеру доведеться контролювати якість і повноту договорів. З мого досвіду, до договірної роботи бухгалтери вкрай рідко залучаються.
Норма не працює «за замовчуванням». Її треба вбудувати в договір: чітко прописати порядок документування, строки заперечень, критерії прийняття тощо.
Практика податкових перевірок не змінюється: факт надання послуг треба довести за принципом превалювання сутності над формою; для ПДВ - ще й «першу подію». Без додаткових доказів один непідписаний інвойс (або акт) може не закрити питання реальності операції.
Для «нематеріальних» послуг (консалтинг, маркетинг, ІТ) інвойс без підпису замовника часто виглядає як слабка доказова база. Відповідно, доведеться збирати додаткові підтвердження (deliverables, звіти, листування тощо).
Є обмеження/винятки (зокрема операції з публічними коштами та окремі спеціальні договори) - там укладання та підписання актів залишаються як стандарт.
Акт виконаних робіт - це не лише бухгалтерія. Це доказ приймання в господарських спорах: якість, обсяг, строки, підстава для оплати/штрафів. Багато компаній не відмовляться від цього «щита».
Внутрішні контролі (СВК): акт часто є тригером для погодження, оплати, закриття замовлення/проєкту. Прибрати акт означає переробити процедури й матрицю відповідальності.
Фактор контрагента: навіть якщо виконавець готовий, замовник може вимагати акта (банки, аудитори, грантодавці, групові політики).
Cut-off і періодизація: акт зазвичай фіксує період/обсяг послуг. Без нього зростає ризик помилок у витратах, зобов’язаннях та резервах.
Ризик шахрайства/фіктивності: односторонній документ без приймання замовником підвищує комплаєнс-ризик. Компанії з зрілим СВК частіше залишать акт або «acceptance» в іншій формі.
Експерт підкреслила, що поки не сформується практика застосування (перевірки/суди/роз’яснення), більшість бухгалтерів обере консервативний шлях: акт + додаткові докази.
Чому це працює в країнах ЄС, а у нас поки що – ні?
Відповідь очевидна - вимогу «ідеалізації» первинних документів формує Державна податкова служба України. І хоча вже є позитивну тенденцію – у перевірках усе частіше дискутують про суть, а не про форму, - від «форми заради форми» мало хто відмовився.
***
