З роз’яснення, наведеного у «Віснику», можна зробити висновок, що так. Зокрема, податківці зазначають, що рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі за умови його оплати, що підтверджується відповідними платіжними документами. Більше тут>>
Таке ж роз’яснення надають і фахівці Мінфіну у листі від 16.02.2017 р. №31-11410-06-5/4339. При цьому вони зазначають, що документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Тож що, такі звичні первинні документи, як акт приймання-передачі робіт/послуг та видаткові накладні вже можна і не складати? Одного рахунку (інвойсу) достатньо? І до чого тут оплата за таким рахунком (інвойсом)? Адже відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт та їх оплата можуть відбуватися у абсолютно різні дати (звітні облікові періоди)!
З листа ДФС у м. Києві від 31.03.2017 р. №6964/10/26-15-14-05-04-22 стає зрозуміло, що не все так просто. Тож, поки ДФСУ та Мінфін не встановлять загальний та зрозумілий алгоритм використання рахунку (інвойсу) для ведення бухгалтерського та податкового обліку, від старих правил не варто відмовлятися. Принаймні, для запобігання зайвих суперечок при податкових перевірках.
У цьому листі київські податківці зазначають, що, дійсно, при виконанні вищезазначених умов до рахунку-фактури, немає потреби у складанні акта приймання-передачі (і, як ми розуміємо, й інших первинних документах) з метою відображення в бухбліку господарської операції.
Але що стосується оподаткування імпортного товару, податківці зауважують, що рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно з част. 2 ст. 53 МКУ. Проте інвойс фактично є документом, згідно якого проводиться оплата за товар. Однак рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер.
У зв’язку з прийняттям змін до Закону про бухоблік, інвойс можна вважати первинним документом. Але якщо врахувати той факт, що йдеться про імпорт товару (сам процес розмитнення), то, маючи тільки інвойс, частина інформації буде недоступною. Наприклад, буде відсутня дата надходження товару, адже дата інвойсу здебільшого раніше терміну вантажно-митної декларації (далі - ВМД), у результаті чого, невідомо який саме курс валют НБУ застосовувати, що унеможливить визначення фактичної вартості товару, а також розмір митних платежів та ПДВ. Виходячи з цього, для оприбуткування імпортного товару недостатньо лише одного інвойсу.
Водночас у листі Мінфіну від 23.01.2013 р. №31-08410-07-16/2073 зазначено, що митна декларація є первинним документом. Крім того, ВМД зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.
Отже, для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД.
