Верховна Рада України 24 квітня цього року прийняла Закон України за №4661 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» (далі — Закон №4661).
У 2012 році склалася законодавча колізія, коли визначені у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи (не лише високопосадовці, депутати всіх рівнів та державні службовці, а й усі працівники бюджетних та комунальних закладів — вчителі, лікарі, працівники культури, комунальних служб тощо) зобов’язані подавати одночасно дві декларації: одну — про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (встановлену Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції») та незалежно від розміру одержаних доходів ще й другу — податкову декларацію, а саме: додаток 7 (відповідно до норм розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ). При цьому в цих двох деклараціях мають бути зазначені ті самі показники щодо доходів, витрат та майнового стану декларанта.
Законом №4661 скасовується додаток 7 до податкової декларації про майно, доходи, видатки і зобов’язання фінансового характеру, що подається до податкових органів фізособами, які також подають за місцем роботи аналогічну декларацію згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (зміни до статті 179 ПКУ).
З метою збалансування законодавчих норм щодо випадків декларування фізособами майна, доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру Законом №4661 вносяться зміни до деяких законів України, якими також передбачено подання податкових декларацій до податкових органів, а саме: до законів України: «Про державну службу»; «Про Вищу раду юстиції»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про статус народного депутата України»; «Про вибори Президента України»; «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»; «Про судоустрій і статус суддів»; «Про Кабінет Міністрів України»; «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим». З набранням чинності Законом №4661 зазначені у перелічених законах особи матимуть обов’язок подавати лише декларацію, затверджену Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» за місцем своєї роботи та не звітувати до податкових органів у податковій декларації, за винятком, звичайно, випадків, коли такі особи відповідно до ПКУ мають обов’язок подати податкову декларацію для сплати на її підставі ПДФО з одержаних доходів.
Крім того, Законом №4661 вноситься комплекс змін до IV розділу ПКУ, якими уточнюються положення ПКУ, пов’язані з декларуванням фізособами доходів, а також розрахунком податку:
1) внесенням змін до підпункту 49.18.4 статті 49 та підпункту 166.1.2 статті 166 чітко встановлюється, що фізособи, які мають право на податкову знижку, можуть скористатися таким правом протягом усього календарного року, наступного за звітним, а не лише до 1 травня такого року. Тобто цього року подавати податкову декларацію на податкову знижку за 2011 рік платники податку зможуть до кінця року.
2) уточнено, що ставка податку у розмірі 15% не застосовується не лише до доходів, зазначених у пунктах 167.2 — 167.4 статті 167 ПКУ, а й до доходів, визначених у пункті 167.5 цієї статті, тобто до доходів щодо яких окремими нормами ІV розділу ПКУ встановлено інші розміри ставок оподаткування, таких як спадщина, подарунки, доходи від продажу майна тощо.
Також у пункті 167.1 статті 167 конкретизовано, що ставка 17 відсотків застосовується у календарному місяці до суми перевищення бази оподаткування, визначеної з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Цим усунено неоднозначне розуміння попередньої редакції цієї норми, яка могла трактуватися як вимога провадити річний перерахунок сум податку при поданні податкової декларації з підстави, визначеної пп. «є» п. 176.1 ст. 176 ПК, щодо кожного загального місячного доходу окремо.
3) до статті 174 внесено зміни, якими встановлено: якщо спадкоємці чи обдаровані (не лише нерезиденти, а й резиденти) сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини чи подарунків, то вони звільняються від обов’язку подання річної податкової декларації. Це значно полегшить для таких платників податку процедуру сплати податку з таких доходів, позбавить їх зайвих бюрократичних процедур, пов’язаних із декларуванням.
4) підпункт «є» пункту 176.1 статті 176 викладено у новій редакції, якою конкретизовано, що платники податку зобов’язані подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року, якщо протягом такого року їм двома або більше податковими агентами нараховувалися (виплачувалися, надавалися) оподатковувані доходи лише у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Інші оподатковувані доходи, що були нараховані (виплачені, надані) платникам податку, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту (тобто відмінні від зарплати та винагород за цивільно-правовими договорами), не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, що декларується згідно з цим підпунктом. Тобто вони не включаються до доходів, з яких провадиться річний перерахунок податку.
5) у підпункті «є» пункту 176.1 статті 176 чітко виписано порядок проведення перерахунку податку із задекларованої згідно з цим підпунктом річної загальної суми оподатковуваних доходів, а також встановлено, що такий перерахунок має здійснюватися в окремому додатку до податкової декларації.
Встановлено, що перерахунок провадиться у такому порядку:
задекларована річна загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на фактично нараховані (утримані) протягом звітного року податковими агентами суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та на суму наданої платнику податку податкової соціальної пільги (за її наявності);
зі зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків, решта суми — за ставкою у розмірі 17 відсотків.
Нарахований податок зі зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом податкового (звітного) року на доходи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, які задекларовані платником податку. Додатна різниця податку підлягає сплаті платником податку до відповідно бюджету в порядку, встановленому ПКУ.
6) у пункті 179.2 статті 179 конкретизуються випадки, коли обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається. З набранням чинності Законом №4661 податкову декларацію подавати не потрібно, в т. ч. якщо платник податку отримував доходи:
— від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (тобто якщо одержувалися виключно доходи, які перелічені у статті 165 ПКУ та які згідно з іншими нормами ПКУ не підлягають оподаткуванню);
— виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом».
Нагадаємо, що Закон №4661 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
