Сумісник на підприємстві-2025: оформлення, звітність, лікарняні, відпустки, відрядження, бронювання

Хто такий «сумісник»?

Сумісництво – це вид трудових відносин і режим, у якому працює працівник у межах трудового договору.

Ознаки сумісництва прописані у ст. 102-1 КЗпП:

1. виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору;
2. виконання роботи у вільний від основної роботи час;
3. виконання роботи у того самого роботодавця або ж у іншого.

Також у ст. 102-1 КЗпП зазначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Скільки роботодавців за сумісництвом може бути?

Законодавством не обмежується кількість роботодавців, де працівник може працювати за сумісництвом. Про це говорить і сама Держпраці.

Але і зловживати цим не слід. Бо під час перевірок співробітники Держпраці іноді виявляють людей, які одночасно працюють більш як на сотню роботодавців. Тому у контролерів виникає законний сумнів у тому, що це фізично можливо. І що ці трудові відносини існують не лише на папері.

Наразі існує обмін інформацією між ДПС, ПФУ та Держпраці. І про випадки, коли у однієї фізособи 4 роботодавця та більше, Держпраці обов’язково повідомляють. Про це ми писали тут.

Наголосимо: така ситуація не є порушенням закону і не є підставою для проведення перевірки. Але в такій ситуації Держпраці пильно стежитиме і за цим працівником, і за його роботодавцями.

Щодо обмеження у кількості годин, які працівник може відпрацювати протягом одного дня чи місяця за усіма місцями роботи, то тут необхідно стежити, аби години роботи на різних місцях не накладалися. Про це ми писали ще у 2017 році, і цього принципу слід дотримуватись і зараз!

Наприклад, працівник планує працювати у трьох роботодавців одночасно. Щоб години роботи не збігалися, можна домовитись про свою роботу таким чином:

• працювати у кожного з роботодавців в різні дні тижня. Наприклад, у одного – в понеділок та середу, у другого – по вівторках, а у третього – у четвер та п’ятницю;
• працювати у кожного з роботодавців в різні години одного дня. Наприклад, з 9.00 до 12.00 – у одного, з 13.00 до 16.00 – у другого і з 17.00 до 20.00 – у третього. Якщо працівник працюватиме дистанційно або вдома, він може навіть не робити перерви між годинами роботи на різних роботодавців (це залишається на його розсуд, і він сам домовляється із роботодавцями, в які години він працюватиме, а в які ні). Що ж до роботодавців, то перерву для відпочинку передбачено у ст. 66 КЗпП, але вона надається, як правило, через чотири години безперервної роботи. Якщо ваш сумісник працює по дві-три години на день, то обідню перерву йому можна не надавати. 

Оформлення працівника на роботу за сумісництвом

Кардинальної різниці між прийняттям на роботу за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом немає. Єдине, що буде відрізнятися, це:

• зміст заяви працівника про прийняття на роботу,
• зміст наказу про прийняття на роботу,
• та деякі нюанси у письмовому трудовому договорі (в разі укладання договору у вигляді такого документа).

Раніше ж, звісно, був основний акцент на тому, чи приносить трудову книжку на роботу працівник, чи не приносить. Але з 10.06.2021 це питання стало неактуальним, позаяк зараз роботодавці не беруть «на збреження» трудові книжки працівників за основним місцем роботи.

Докладно про це читайте у статті: «Сканування паперових трудових книжок: залишилося вже менше року!».

Тепер основне місце роботи визначає сам працівник (у заяві про прийняття на роботу), а інші місця роботи будуть його сумісництвом (про що він теж зазначатиме у заяві).

Пропонуємо такий алгоритм укладання трудового договору з працівником за сумісництвом (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Алгоритм укладання трудового договору

Також про прийняття на роботу читайте тут:

• Беремо на роботу директора: документальне оформлення
• Як прийняти на роботу працівника: порядок дій, оформлення трудових відносин, зразки документів 

Надання документів сумісником під час працевлаштування

Неважливо, чи приймаємо на роботу на основне місце роботи, чи за сумісництвом, згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП громадянин зобов'язаний подати трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тобто тепер наявність чи відсутність трудової книжки у працівника не відіграє ключової ролі для визначення, на яке місце роботи його брати – основне чи за сумісництвом.

Ну і, звісно, майбутній працівник має подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Про ведення військового обліку на підприємстві та подання інформації ТЦК про прийняття нового військовозобов`язаного працівника читайте тут:

• Як вести військовий облік на підприємстві у 2025 році: з чого почати керівнику та відповідальній особі
• Ведення військового обліку: перелік документів та нові строки їх зберігання
• Повідомлення ТЦК про прийняття на роботу військовозобов’язаного працівника і його звільнення: як заповнити?
• Яка відповідальність за неповідомлення ТЦК про прийняття або звільнення військовозобов’язаного працівника?

Заява про прийняття на роботу

Хоча КЗпП і не вимагає її складання, така заява – це письмове офіційне повідомлення і (або) прохання, яке подають на ім’я посадової особи, як правило, керівника юридичної особи. Вона є доказом волевиявлення фізособи, яка бажає працевлаштуватися, в ній містяться основні умови, за яких працівник готовий працювати.

Під час оформлення заяви слід мати на увазі, що:

• заяву адресують на ім’я керівника юридичної особи (або іншої уповноваженої особи);
• під адресатом автор заяви оформлює відомості про себе (у родовому відмінку);
• заява містить дві дати – дату підписання автором і дату реєстрації у службі діловодства або службі кадрів;
• реєстраційний номер заяві надають за журналом реєстрації внутрішніх документів;
• до заяви про прийняття на роботу можуть додаватися необхідні документи (копії дипломів, довідки про РНОКПП, паспорта, військового квитка тощо), про наявність яких зазначають у відповідній відмітці, що оформлюється нижче тексту;
• під текстом або під відміткою про наявність додатків (за наявності) автор ставить свій особистий підпис.

Також у заяві про прийняття на роботу зазначають основні умови договору, наприклад:

• сумісництво;
• посада, на яку претендує особа;
• дата прийняття на роботу;
• строк дії трудових відносин, якщо укладається строковий трудовий договір, і причина обмеженого строку трудових відносин;
• режим робочого часу (у разі бажання фізособи працювати в режимі неповного робочого часу або за індивідуальним графіком тощо).

Зразок 1. Заява про прийняття на роботу за сумісництвом (Завантажити >>)

Наказ про прийняття на роботу сумісника

Укладення трудового договору оформлюється наказом про прийняття на роботу. Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 затверджено форму №П-1 такого наказу, однак зараз ця форма є рекомендованою, а не обов’язковою.

Такий наказ обов’язково має підписати посадова особа роботодавця, яка має повноваження приймати на роботу, і фізособа, яку приймають на роботу.

Після того як наказ буде підписано, його слід зареєструвати (присвоїти йому номер) в журналі або книзі обліку таких наказів (ведеться в довільній формі). А далі, вже після реєстрації наказу, з ним необхідно ознайомити працівника під підпис. Поряд з підписом на наказі працівник зазначає дату ознайомлення.

Якщо роботодавець розробляє власну форму такого наказу, у ній повинні міститися усі реквізити типової форми №П-1 і всі основні моменти трудового договору.

Зразок 2. Наказ про прийняття на роботу сумісника (Завантажити >>)

Повідомлення про прийняття на роботу

Роботодавець повинен повідомити про прийняття на роботу працівника:

• орган ДПС за місцем обліку роботодавця. Повідомлення подається до початку роботи працівника. Як заповнити та подати повідомлення, читайте у статті «Повідомлення про прийняття працівника на роботу за новою формою: інструкція із заповнення та подання»;
• орган ПФУ за місцем обліку роботодавця. Термін подання відомостей про трудові відносини – не пізніше ніж протягом наступного дня після прийняття працівника на роботу. Про те, як заповнити і подати відомості про трудові відносини онлайн на порталі ПФУ, читайте у статті «Як роботодавцю подати відомості про трудові відносини онлайн: розʼяснення від ПФУ»;
• якщо працівник військовозобов’язаний, то і ТЦК, у якому працівник перебуває на обліку, відповідно до його військово-облікового документа. Таке повідомлення треба подати протягом 7 днів з дня прийняття працівника на роботу. Про те, як заповнити повідомлення і подати його, читайте у статті «Повідомлення ТЦК про прийняття на роботу військовозобов’язаного працівника і його звільнення: як заповнити?».

У статтях за посиланнями докладно розписано, як скласти такі повідомлення, тому зараз ми на цьому питанні не зупинятимось. Наголосимо лише, що в повідомленнях, які подаються до ДПС та ПФУ, обов’язково вказується, що на роботу приймається саме сумісник!

Додаток 5 та додаток 1 єдиної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ

Після закінчення місяця, у якому працівника було прийнято на роботу, дані про це обов’язково потрібно вказати в єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ.

У разі прийняття на роботу працівника-сумісника у графі 7 додатка Д5 такої звітності зазначається категорія застрахованої особи «2». Цю категорію зазначаємо як у разі прийняття на роботу за зовнішнім сумісництвом, так і за внутрішнім сумісництвом.

А як бути, якщо сумісник внутрішній? Тобто в одного роботодавця він обіймає дві посади: одну – за основним місцем роботи, а другу – за сумісництвом? У такому разі у графі 11 додатка Д5 проставляється ознака «1». Це означатиме, що працівник є внутрішнім сумісником.

Решту даних про прийняття такого працівника на роботу показуємо в додатку Д5 у звичайному порядку.

У додатку Д1 ми показуємо дані про відпрацьований таким працівником час і про нарахування йому зарплати та оподаткування такої зарплати ЄСВ. Тут теж все заповнюється звично, але зверніть увагу на графу 21 «Ознака наявності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)». Заповнювати її слід таким чином: якщо ви показуєте дані про сумісника, то в цій графі ставите «0».

Додаток 4ДФ жодних особливостей щодо сумісників не містить. Але не забудьте вказати дату його прийняття на роботу (у звітності за перший місяць роботи)!

Інструкцію із заповнення та подання Єдиної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ (місячна форма) від редакції «Дебет-Кредит» читайте за посиланням.

Доплата до мінімального розміру заробітної плати

Ця гарантія діє як для працівників за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Тож якщо оклад працівника менше за МЗП (нині – 8 000 грн), то відомості про доплату до мінімального розміру оплати праці мають бути у єдиній звітності як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом!

Проте не забувайте: якщо працівнику за посадою встановлено неповний робочий час, то і ця гарантія застосовується пропорційно до відпрацьованого працівником робочого часу.

Наприклад, якщо у працівника за сумісництвом оклад 10 000 грн і він працює 0,5 звичайної норми робочого часу, то за місяць йому нарахують лише 5 000 грн. Але жодних доплат до 8 000 грн, – адже оклад працівника вже є більшим за МЗП!

Те саме стосується і внутрішніх сумісників. Цілком можлива ситуація, коли працівнику нараховують дві зарплати, в сумі вони більші за 8 000 грн, але розглядати ці зарплати потрібно не разом, а окремо.

Наприклад, якщо у працівника – внутрішнього сумісника дві посади, за обома він працює 0,5 звичайної норми часу. За основною роботою оклад – 10 000 грн, а за сумісництвом – 5000 грн. За посадою, яка є основним місцем роботи, доплати робити не потрібно (ми це пояснили вище), тому що розмір окладу більший за МЗП.

А от за сумісництвом доведеться доплатити до МЗП. Причому не 3 000 грн (різницю між окладом та МЗП), а різницю, пораховану пропорційно до фактично відпрацьованого робочого часу за сумісництвом! Рахується розмір доплати так: 8000 х 0,5 - 5000 х 0,5 = 1500 грн.

Також про це ми писали тут:

• Сумісники внутрішні та зовнішні в єдиній «зарплатній» звітності: як складаємо додатки Д1 та 4ДФ?
• Неповний робочий час за основним місцем роботи: оформлення, оплата, відпустки, лікарняні, ЄСВ 

Мінімальний ЄСВ та сумісництво

Абзацом другим ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VІ визначено, що у разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (22%).

Це правило не застосовується у разі, якщо працівник є сумісником. Тобто «дотяжку» ЄСВ до мінімального рівня робити не потрібно.

Водночас врахуйте такий нюанс:

«Внутрішнє» сумісництво

Якщо працівник протягом календарного місяця працював на одному підприємстві як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом та отримав загальну суму доходу менше розміру МЗП, встановленої законом на місяць, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Тобто суму доходу за основним місцем роботи необхідно додати до суми доходу за сумісництвом. І якщо загальна сума доходу менша за 8 000,00 грн, а відповідно і ЄСВ менше ніж 1 760,00 грн, треба буде зробити «дотяжку» ЄСВ до МЗП і відобразити її з КТН 13 у графі 9 додатка 1 Зарплатного звіту.

«Зовнішнє» сумісництво

Якщо працівник працював на різних підприємствах і при цьому за основним місцем роботи отримав суму доходу, меншу від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Нарахування єдиного внеску на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, здійснюється згідно з вимогами абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону №2464 незалежно від його розміру.

Роз’яснення податківців у «ЗІР» 

Відрядження сумісника

Відповідно до п. 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59 на час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.

У разі скерування працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що скеровували працівника у відрядження.

Тобто якщо працівника відправили у відрядження лише за основним місцем роботи, за дні перебування працівника у відрядженні з основного місця роботи оплата за місцем роботи за сумісництвом не проводиться.

Разом з тим чинним законодавством не передбачено надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати на роботі за сумісництвом, у разі коли за основним місцем праці він перебуває у відрядженні.

На думку фахівців Мінсоцполітики, на підставі довідки з місця праці працівника за основним місцем праці або копії наказу (розпорядження) про скерування працівника у відрядження на роботі за сумісництвом у табелі обліку робочого часу можна зробити відмітку «Інші причини неявок» («І»). Це зазначено в листі Мінсоцполітики від 23.04.2013 №146/13/133-13.

Відпустки сумісників

Відразу наголосимо, що працівників-сумісників потрібно теж зазначати у графіках відпусток.

У Законі про відпустки для сумісників не зазначено винятків щодо включення їх відпусток до графіка відпусток:

1. черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджує роботодавець за погодженням з трудових колективом, і доводяться до відома всіх працівників;
2. при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки).

У загальному випадку відпустки за сумісництвом надаються так само, як і відпустки за основним місцем роботи. Тобто керуємося загальними правилами.

Важливо! У сумісника немає обов’язку іти у відпустку одночасно за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Також щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надають сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. У роботодавця за сумісництвом немає можливості відмовити суміснику у наданні відпустки повної тривалості тоді, коли працівник збирається у відпустку за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо за основним місцем роботи працівник має право на відпустку більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то на підставі ст. 26 Закону «Про відпустки» йому в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Працівники-сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема, на:

1. додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей;
2. відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами;
3. відпустку для догляду за дитиною (Лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 №438/13/116-16).

Виняток – навчальна відпустка! Стаття 217 КЗпП передбачає, що на час перебування у додатковій навчальній відпустці за основним місцем роботи за працівником зберігається його середній заробіток. При цьому відпустка у зв'язку з навчанням сумісникам не передбачена. Працівник може на час навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом оформити або відпустку без збереження заробітної плати, або щорічну оплачувану відпустку. Роботодавець йому відмовити не може (лист Мінпраці від 16.05.2006 №172/13/116-01).

Бронювання сумісників

У Постанові №76 не зазначено вимог щодо основного місця роботи чи сумісництва. Тож працівників-сумісників так само можна бронювати.

Отже, у разі наявності укладеного встановленим порядком трудового договору (контракту) між підприємством та працівником його бронювання на період мобілізації та на воєнний час здійснюється у порядку, визначеному Постановою №76.

Ну і, звісно, військовий облік потрібно вести і для військовозобов’язаних працівників-сумісників.

У п. 16 Порядку №1487 зазначено, що персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їхньої роботи (служби) та покладається на керівників підприємств.

Також в п. 5 ст. 34 Закону №2232 зазначено, що персональний облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їхньої роботи або навчання та покладається на керівників підприємств незалежно від підпорядкування і форми власності. Тобто винятків для сумісництва не робиться.

Також у листі Головного управлінні персоналу Генштабу Збройних Сил України від 22.03.2023 №321/ЗПІ/114 вказано, що персональний облік осіб, що працюють за сумісництвом, здійснюється на загальних засадах, визначених Порядком №1487.

Докладно про бронювання сумісників читайте тут: «Чи можна забронювати працівника-сумісника?». 

Лікарняні або декретні сумісникам

Якщо страховий випадок настав з 04.04.2025 і у працівника є основне місце роботи і місце роботи за сумісництвом, то йому належить до оплати лікарняний за рахунок ПФУ як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Це зумовлено тим, що з 4 квітня 2025 набули чинності зміни до Закону №1105, які повернули сумісникам право отримувати лікарняні за рахунок ПФУ: «Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Ще більше про лікарняні або декретні сумісникам читайте у статтях:

• Лікарняні та декретні сумісникам: що робимо з 4 квітня 2025 року?
• Як зміниться оплата лікарняних з 4 квітня: нагадування від Держпраці
• Які документи має надати сумісник для оплати листка непрацездатності за неосновним місцем роботи?

Суміщення – це не сумісництво!

Наостанок підкреслимо, що суміщення і сумісництво – поняття не тотожні.

Працівникам, які виконують на тому самому підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).

Важливо! Якщо сумісництво – це окремий трудовий договір, то суміщення є додатковою роботою за окрему плату.

Унаочнимо у таблиці 2 умови запровадження суміщення

Таблиця 2