Фінзвітність-2017: особливості складання та подання

Склад звітності та строки її подання

Основним документом, що регламентує підготовку фінансової звітності, є НП(С)БО 1. Саме його додаток 1 містить усі основні форми фінансової звітності. Додаток 2 до НП(С)БО 1 містить аналогічні форми для консолідованої фінансової звітності. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності затверджені наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433. Також у пригоді стануть Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом Мінфіну від 11.04.2013 р. №476.

Норми п. 5 Порядку №419 регламентують граничний строк для подання річних фінансових звітів — 28 лютого наступного за звітним року. Щодо подання фінзвітності до територіальних органів ДФСУ, то вона, як і раніше, подається у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток (абз. 2 п. 5 Порядку №419, п. 46.2 ПКУ).

Як ми знаємо, завдяки змінам до пп. 49.18.6 та пп. 49.19 ПКУ строк для подання звітності податку на прибуток для всіх платників цього податку — 60 к. д. від закінчення звітного періоду. Отже, у 2018 році до податкових органів фінзвітність як додаток до декларації з податку на прибуток потрібно подати до 1 березня включно.

Хто може не подавати фінзвітність податківцям

Пам'ятайте: вимога щодо подання фінзвітності до податкової стосується лише платників податку на прибуток. Підприємства — платники єдиного податку не зобов'язані подавати фінансову звітність до органів ДФСУ. Щодо консолідованої фінзвітності, то її податківцям також подавати немає потреби: такого обов'язку не передбачено.

Ще один аспект, який часто спричинює запитання у бухгалтерів, — подання уточненої звітності до органів ДФСУ. Алгоритму подання податківцям виправленої (уточненої) фінансової звітності вже після граничних строків подання податкової звітності не передбачено. Тобто у разі коли вже після звітної дати підприємство має потребу внести певні корективи до вже поданої фінзвітності, надсилати відкориговану звітність ПКУ не вимагає.

Зверніть увагу!

Але є приписи ст. 50 ПКУ, які зазначають: «У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації <…>, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».

Тобто тепер у разі коли у фінзвітності буде допущено помилку, слід подати уточнюючу звітність, й обов'язково з декларацією з податку на прибуток (навіть якщо в ній показники не змінилися), адже основою для подання є все-таки декларація з податку на прибуток, а фінзвітність — її невід'ємна частина.

Податківці в "ЗIР" (підкатегорія 102.23) пояснили, як технічно подавати звітність з податку на прибуток разом із фінзвітністю. Оскільки до декларації додаються, зокрема, додатки до конкретних рядків декларації (у тому числі фінансова звітність як додаток ФЗ), в інформації «Наявність додатків» проставляється позначка «+». Відомості про форми фінансової звітності, які одночасно подаються у складі податкової звітності, відображаються у відповідній таблиці декларації. Податківці також пояснюють, що при заповненні поля «Додатки на __ арк.» декларації в загальній кількості аркушів враховується, зокрема, кількість аркушів за формами фінансової звітності.

Говорячи про те, як подавати фінзвітність через електронний кабінет, фіскали наголошують, що спочатку треба подати фінзвітність, отримати квитанцію про її прийняття і лише після цього подати декларацію з податку на прибуток.

Категорія підприємства визначає форму звітності

Загальні вимоги до складання фінзвітності визначено ст. 11 Закону про бухоблік. Фінансова звітність підприємства (крім мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів — це так званий повний комплект звітності.

А от для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності (крім тих, що зобов'язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати. Причому П(С)БО 25 передбачає два варіанти форм фінзвітності: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форми №1-м, №2-м) та спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форми №1-мс, №2-мс).

Для того щоб визначити, хто який фінзвіт подає, слід звернутися до норм ст. 55 ГКУ, яка встановлює класифікацію підприємств за розмірами залежно від обсягів доходів та кількості працівників (див. таблицю). Юридичні особи, які не відповідають наведеним у таблиці критеріям, зобов'язані складати та подавати повний фінансовий звіт за формами, визначеними НП(С)БО 1 (форми №1, №2, №3, №4 та примітки до звітності).

Форми фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва залежно від критеріїв обсягу діяльності

Незважаючи на зміни в Закон про бухоблік в частині нової класифікації господарюючих суб'єктів, за підсумками 2017 року слід орієнтуватися на класифікацію зі ст. 55 ГКУ.

Загальний алгоритм та принципи побудови балансу і звіту про фінансові результати в усіх трьох комплектах звітності (звичайний фінзвіт, фінзвіт суб'єкта малого підприємництва, спрощений фінзвіт суб'єкта малого підприємництва) принципово не відрізняються. Їх відмінність — лише у ступені деталізації. Чим дрібнішим підприємством є суб'єкт звітування, тим меншої деталізації потребує фінзвіт. Тому якщо підприємство має глибшу деталізацію, воно при складанні більш спрощеної форми просто укрупнює показники, включаючи їх до відповідних більших статей звітності. Наприклад, стаття «запаси» у формі №1-мс включає, зокрема, товари, матеріали та готову продукцію. Стаття «основні засоби» форми №1-мс включає не лише основні засоби, а й нематеріальні активи.

Тим, хто веде облік за МСФЗ

ПАТ, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається КМУ, зобов'язані складати фінзвітність та консолідовану фінзвітність за міжнародними стандартами (редакція ч. 2 ст. 12-1 Закону про бухоблік до 01.01.2018 р.). Решта підприємств мають право самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Підприємства, які складають звітність за МСФЗ для українських користувачів, складають її за тими самими формами, що й інші підприємства (крім приміток). Усі форми, наведені в НП(С)БО 1, є для них актуальними. Слід лише взяти до уваги, що про факт використання МСФЗ треба повідомляти позначками в окремих клітинках. Примітки такі підприємства складають у довільній формі. Тобто вони не використовують безпосередньо ані форму №5, ані форму №6, але можуть їх використовувати у статусі рекомендацій.

Пам'ятайте: при складанні звітності за МСФЗ додатково складати звітність за українськими стандартами вже не треба (лист Мінфіну від 06.03.2012 р. №31-08410-07-29/5792, «ДК» №19/2012).

Основні акценти фінзвітності

Річна фінансова звітність має бути складена на підставі даних річної інвентаризації. Наразі не є предметом дискусії, наскільки доцільно її проводити, наскільки трудомістким є цей процес на великих підприємствах з активним рухом складських залишків. Це вимога чинного законодавства (ст. 10 Закону про бухоблік та п. 12 Порядку №419). Таку фінансову звітність складають за підсумками року, на останній день календарного року — 31.12.2017 р. — усі показники (як активи, так і зобов'язання) мають бути підтверджені річною інвентаризацією.

Чи можна згортати окремі статті звітності? Найчастіше на практиці підприємства згортають розрахунки з дебіторами та кредиторами. Iноді з економічного погляду це допустимо, особливо якщо йдеться про однорідні зустрічні вимоги (коли один і той самий контрагент є одночасно і дебітором, і кредитором, і відповідні зобов'язання є однорідними, наприклад грошовими). Частими є ситуації, коли дебіторська та кредиторська заборгованість є різними за строками погашення та неоднорідними, а тому їх треба показувати у балансі розгорнуто. Неприпустимо, наприклад, згортати інформацію про розрахунки з різними покупцями та замовниками, зокрема якщо перед одним покупцем є товарний борг (унаслідок одержання авансу за товар), а інший заборгував підприємству кошти. Iнформація про першого відображається у складі кредиторської заборгованості, а про другого — у складі дебіторської.

Для того щоб відокремити (розмежувати) суми заборгованостей, треба використовувати дані субрахунків обліку авансів виданих та одержаних (371, 681), а якщо відповідно до прийнятої облікової політики підприємство їх не використовує, — розраховують ці суми на дату балансу на підставі даних аналітичного обліку.

Норми п. 4 розділу II НП(С)БО 1 регламентують можливість додавання статей звітності зі збереженням їхніх назв та кодів рядків з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до самого НП(С)БО. Але тільки у разі коли це є істотним і оцінка вписуваної статті може бути достовірно визначена. Відповідні можливі вписувані рядки містять коди (номери), які належать до відповідних основних (постійних) рядків відповідної форми фінзвіту. Тож наводити в балансі всі можливі вписувані рядки (якщо вони не містять інформації) не варто (бо тоді баланс буде загромаджений зайвими рядками, що ускладнить його аналіз користувачами і контролюючими органами). Але ті вписувані рядки, інформація в яких є істотною для прийняття рішень, мають бути вписані і заповнені (наприклад, деталізовано види запасів і готової продукції). Аналогічне стосується й інших форм звітності — форм №2, №3, №4, які також можуть мати вписувані рядки.

Відповідальність за неподання фінзвітності

Багато експертів прирівнюють фінансову звітність до статистичної звітності. Але попри те що фінзвітність подається до органів статистики, підстав прирівнювати фінзвітність до статзвітності немає. З огляду на це при неподанні або несвоєчасному поданні фінзвітності до органів статистики складу правопорушення, передбаченого ст. 186-3 КУпАП1, — порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, на нашу думку, немає, й адміністративна відповідальність не настає.

1 Протоколи складаються і справи розглядаються органами державної статистики згідно зі ст. 244-3, 255 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за неподання фінзвітності передбачена ст. 164-2 КУпАП. Цією нормою встановлюється відповідальність за відсутність бухобліку або ведення його з порушеннями встановленого порядку, внесення недостовірних даних до фінзвітності, неподання фінзвітності, несвоєчасне та неякісне проведення інвентаризації. Ці дії тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 8 до 15 н. м. д. г. (від 136 до 255 грн). При повторному порушенні — від 10 до 20 н. м. д. г. (від 170 до 340 грн). Але, увага, ці штрафи має право накладати Держаудитслужба (ст. 234-1 КУпАП), а отже, їх застосовують до підприємств, які оперують бюджетними коштами.

Як ми говорили вище, норма абз. 2 п. 46.2 ПКУ зазначає, що фінзвітність, яку складають та подають платники податку на прибуток і неприбуткові підприємства, установи й організації, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною. А це означає, що за відсутності фінзвітності податковий орган може не прийняти декларацію як таку, що є неповною звітністю! Водночас набуття фінзвітністю статусу додатка до декларації з податку на прибуток дозволятиме штрафувати за неподання чи несвоєчасне подання фінзвітності до органів ДФС за ст. 120 ПКУ (170 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання). Як ми пам'ятаємо, ця норма передбачає відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), а фінзвітність тепер стала частиною декларації з податку на прибуток.