Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Податківці у підкатегорії 103.25 ресурсу «ЗІР» зазначила, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Так, відповідно до п. 1 розд. XVI Інструкції виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону №1404, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві, зокрема, зазначаються:
- відомості про спосіб перерахування стягнутих аліментних сум,
- реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання аліментних сум (за наявності).
Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.
Відповідно до Довідника ознак доходів, аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін відображаються у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу «140».
Таким чином, суми утриманих підприємством аліментів з фактичного заробітку (доходу) працівника на підставі постанови виконавця, які перераховані на рахунок виконавчої служби для подальшої їх виплати стягувачу, відображаються в податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу «140» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.
***
Читайте також: Заповнення форми №1ДФ у розрізі різних доходів та ситуацій.
