ДФСУ у підкатегорії 138.01 ресурсу «ЗІР» зазначила, що відповідно до п. 50.1 ПКУ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Виправлення помилок, що допущенні при заповненні уточнюючого розрахунку, здійснюється виключно шляхом подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку.
Разом з тим повідомляємо, що ПКУ не передбачено можливості виправлення або скасування нарахованої штрафної санкції, оскільки платник самостійно обчислив таку суму штрафної санкції та нарахував відповідно до поданої уточнюючого розрахунку, або у складі декларації з відповідного податку. Отже, така сума штрафної санкції вважається узгодженою платником та відповідно штрафні санкції не застосовуються.
У разі ненарахування платником податків суми податкового зобов’язання контролюючий орган самостійно визначає суму такого зобов’язання на підставах визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ з накладанням на платника податків штрафу в розмірі 25% від суми визначенного податкового зобов’язання.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку тягн за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання.
Порядок нарахування пені визначено ст. 129 ПКУ. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.
У разі якщо платником податків у складеному уточнюючому розрахунку до податкової деклації збільшено суму податкових зобов’язань та самостійно нараховано штрафні санкції від суми недоплати, такий платник зобов’язаний сплатити суму таких податкових зобов’язань та суму штрафної санкції. А у випадку, якщо суму податкового зобов’язання та штрафної санкції не сплачено до бюджету після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання та штрафних санкцій, розпочинається нарахування пені відповідно до ст. 129 ПКУ.
