Податківці в «ЗІР» зазначають, що відповідно до пп. 16.1.6 ПКУ платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок №1233).
Порядок №1233 є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до ПКУ не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.
Суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ (п. 2 Порядку №1233).
Суб’єкти господарювання, що не сплачують податок на прибуток підприємств у зв’язку з отриманням податкових пільг, ведуть облік сум таких пільг, які відображаються у додатку ПП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Підпунктом 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Зазначена різниця відображається у рядку 3.2.4 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації.
Сума податку на прибуток, яку платник податку не сплатив до бюджету у зв’язку з таким зменшенням фінансового результату до оподаткування, є пільгою (код пільги згідно із Довідником інших податкових пільг – 11020301), яка відображається у додатку ПП до Декларації.
Пунктом 30.3 ст. 30 ПКУ визначено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Тобто, датою початку користування податковою пільгою у звітному періоді є дата виникнення підстав для застосування пільги.
Датою закінчення користування податковою пільгою у звітному періоді є дата виникнення підстав для закінчення застосування пільги.
У разі якщо строк користування податковою пільгою встановлений до початку звітного періоду і продовжується після його закінчення, такий строк збігається з датою початку та закінчення зазначеного періоду.
Отже, у разі перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року в звітний, якщо пільга вперше виникає в звітному періоді півріччя звітного року, то у додатку ПП до Декларації за податковий (звітний) період – півріччя зазначається:
- у графі 4 «число, місяць, рік початку» – дата в форматі: 01.01.рррр, де: рррр – звітний рік;
- у графі 5 «число, місяць, рік закінчення» – дата в форматі: 30.06.рррр, де: рррр – звітний рік.
Щодо відповідальності платника за невірне заповнення додатка ПП до Декларації.
Відповідно до п. 30.9 ст. 30 ПКУ податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відс. суми визначеного податкового зобов’язання.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку – тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відс. суми нарахованого податкового зобов’язання.
Отже у разі, якщо невірне заповнення додатка ПП до Декларації призвело до зміни податкового зобов’язання, то при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання до платника застосовуються штрафи, передбачені п. 123.1 ст. 123 ПКУ.
***
Читайте також: