Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розповідає, що згідно з законодавством мобілізований працівник зберігає місце роботи й посаду відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Такий працівник може звільнитися виключно за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП), для цього він має подати особисту заяву.
У разі мобілізації працівника страхувальнику необхідно оформити наказ на увільнення від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації на підставі повістки (довідки, витягу з наказу тощо).
Як відобразити інформацію про такого працівника у Податковому розрахунку?
Після внесених змін до ст. 119 КЗпП з 19.07.2022 було скасовано обов’язок роботодавця щодо нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, призваним до лав Збройних Сил України.
Таким чином, після такого скасування починаючи з серпня 2022 року роботодавець, який ухвалив рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам, повинен таке рішення зафіксувати у відповідному наказі, у ньому зазначається і самостійно визначений розмір такої добровільної виплати. З метою оподаткування такі виплати вважаються заробітною платою.
Нараховану добровільну виплату мобілізованому працівнику зазначають у додатку 1 Податкового розрахунку одним рядком, а саме:
- у графі 8 встановлюється категорія застрахованої особи «1» (якщо такий працівник є особою з інвалідністю, то проставляється код «2»);
- у графі 10 – місяць, за який нараховано виплату;
- у графі 14 – кількість календарних днів перебування у трудових відносинах;
- у графах 16 та 17 – суму нарахованої добровільної виплати працівникові;
- у графі 20 – суму нарахованого ЄСВ на добровільну виплату;
- графи з 4 до 7, з 21 до 24 – заповнюють у загальному порядку, інші графи додатка не заповнюють.
Якщо розмір нарахованої добровільної виплати мобілізованому працівникові за основним місцем роботи менший від розміру мінімальної заробітної плати, то роботодавець має дотриматися ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» й нарахувати суму ЄСВ у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому в додатку 1 необхідно додати ще один рядок, де у графі 18 відобразити суму різниці між мінімальною заробітною платою та нарахованою сумою виплати, а у графі 20 – суму ЄСВ на різницю за кодом типу нарахувань (графа 9) «13».
Якщо мобілізований працівник є особою з інвалідністю, законодавством не передбачено обов’язку страхувальника щодо нарахування ЄСВ до мінімального розміру.
У разі відсутності рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам у додатку 1 заповнюються графи 8, 10, 14 (кількість календарних днів перебування у трудових відносинах), у графах 16-17 та 20 проставляються нульові суми заробітної плати та ЄСВ, інші графи заповнюються у загальному порядку.
Звертаємо увагу, що у додатку 5 єдиної звітності факт мобілізації працівника не відображається.
