Останнім часом все частіше доводиться придбавати послуги у нерезидента. Це можуть бути послуги маркетингу, реклами, просування в Інтернеті, доступ до бази даних, оренда хмарних рішень, послуги хостингу тощо. У разі такого придбання може виникнути обов’язок сплати ПДВ, навіть якщо ви не є платником ПДВ.
Про такий випадок, наприклад, йдеться у листі ДФС від 12.03.2016 р. №5305/6/99-99-19-03-02-15. Зазначено, що приватний підприємець-"єдинник", який сплачує 5% ЄП (тобто не є платником ПДВ), придбавав послуги оренди виділених серверів через мережу Інтернет. І на запитання чи виникає обов’язок сплати ПДВ, фіскали, посилаючись на певні норми, дають слушну відповідь: «Так, обов’язок сплати ПДВ у підприємця- "єдиноподатника" за ставкою 5% виникає». Давайте все ж таки з'ясуємо, які норми про це говорять і чи справді наш Податковий кодекс говорить про таке.
***
Норма 1. Стаття 180.2 ПКУ говорить про те, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку ПДВ до бюджету, у разі постачання послуг нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на території України, є одержувач таких послуг. З цього зробимо перший висновок: для того, щоб виник обов’язок сплати ПДВ, закон не ставить у залежність бути платником ПДВ. Але йдеться конкретно про імпорт послуг.
Норма 2. У ст. 180.3 ПКУ, відсилаючи до норми ст. 180.2 ПКУ, йдеться про те, що особи, які зазначені у п. 180.2, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законом як платники податку.
Норма 3. Ст. 185.1 ПКУ говорить про те, що ж є об’єктом оподаткування. Зокрема, в абзаці «б» йдеться про постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України згідно зі ст. 186 ПКУ. Тобто йдеться про те, що не залежить від того, де фактично постачаються послуги. Йдеться про ст. 186 ПКУ, в якій визначено перелік послуг. І якщо у ній буде зазначено, що в конкретному випадку є місцем постачання, те і буде для цілей виникнення ПДВ-зобов’язань.
Норма 4. Абз. 3 ст. 187.8 ПКУ говорить про те, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України є перша із подій: або дата списання коштів, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг. Тобто у випадку послуг, які постачаються нерезидентом, якщо виникає ПДВ-зобов’язання, то ми його будемо рахувати за першою із подій.
Норма 5. Ст. 190.2 ПКУ говорить про те, що є базою оподаткування у разі постачання послуг нерезидентом. Згідно п. 198.1 ПКУ право на податковий кредит виникає в тому місяці, в якому виникло зобов’язання за такими послугами нерезидента. Але якщо ви не платник ПДВ, то у вас виникатиме лише ПДВ-зобов’язання. А той, хто є платником ПДВ, буде мати в тому ж самому місяці ПДВ-зобов’язання і ПДВ-кредит (звісно, у випадку своєчасної реєстрації в ЄРПН).
Норма 6. Стаття 208.4 ПКУ говорить про те, що якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника ПДВ, тоді податкова накладна не складається.
Норма 7. У пункті 208.5 ПКУ йдеться про те, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу. В такому випадку не будучи платником ПДВ скласти податкову накладну неможливо, подати декларацію з ПДВ теж неможливо. Але для таких випадків законодавець винайшов іншу форму - Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ. Відповідно відповідальність у випадку, якщо ПДВ у вас виникає, а ви його не нарахували і не сплатили, буде за ст. 123 ПКУ: це 25% від податкового зобов’язання, несвоєчасно сплаченого, а при повторному визначенні контролюючим органом протягом 1095 днів — 50%.
Наведемо два приклади.
Приклад 1 стосується послуги інжинірингу. Клієнт, який звернувся, надавав послугу нерезиденту, яка називались «з інжинірингу». Інжинірингові послуги ми знайдемо у статті 186.3 ПКУ, де зазначено, що місцем постачання є місце, де одержувач зареєстрований як суб’єкт господарювання. У даному випадку це була Німеччина, отже не митна територія України. Але коли ми копнули глибше і подивились, а що ж таке інжиніринг, то виявилося, що в договорі клієнта, предмет договору інжинірингу не відповідав визначенню інжинірингу у ПКУ. Таким чином, підпала ця операція під іншу ст. 186.4 ПКУ і ПДВ-зобов’язання виникло.
Приклад 2 стосується навчання за кордоном. Послугу надавав нерезидент. Про місце фактичного надання послуг у сфері освіти йдеться у пп. 186.2.3 ПКУ. Оскільки послуги освітні надавалися не на митній території України, а за кордоном, то якби не митна територія України. Але знову ж так коли копнули глибше, підняли договір, укладений з таким нерезидентом і вияснилося, що про освітні послуги у договорі ні півслова. Натомість йшлося про інформаційно-консультаційні послуги, які згідно з пп. 186.3 абз. «в» є об’єктом оподаткування.
Важливі висновки
1. Останнім часом все частіше доводиться придбавати послуги у нерезидента.
2. У разі такого придбання може виникнути обов’язок сплати ПДВ, навіть якщо ви не є платником ПДВ.
3. Відповідь на це запитання дасть ст. 186 ПКУ, яка регулює місце постачання послуги.