Як би не запевняла влада, що Україна готова до викликів світової економіки, а дефолт нам не загрожує навіть без допомоги ззовні, але розбалансованість фінансової системи країни говорить зовсім про інше. Україна продовжує витрачати більше, ніж заробляти - від’ємне сальдо торговельного балансу зростає, паралельно нарощується зовнішній борг. Імпорт неухильно тяжіє над експортом, ланцюговою реакцією слідують девальваційні ризики - знецінення національної валюти стає неминучим.
А фінансова ситуація, згідно з офіційною статистикою, в Україні така:
Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу в 2011 році склало 6,7 млрд. дол., збільшившись в 2,2 рази;
держборг України в 2011 році зріс на 9% - до 59,2 млрд. дол., причому в 2012 році не виключені подальші запозичення: Мінфін планує залучити на зовнішньому ринку 37,5 млрд. грн., на внутрішньому - майже 70 млрд. грн.;
зовнішні запозичення Україна за весь кризовий час погашала за позики МВФ, тепер співпраця з Фондом під великим питанням, якщо не сказати більш чітко - безперспективна (особливо в світлі останніх "демократичних проектів" українського керівництва), а пропоновані позики банків РФ являють собою не що інше, як російську експансію;
від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі створюється в основному через закупівлі енергоносіїв, а нинішній стан "газових" переговорів з Росією не вселяє оптимізму у цій сфері. До того ж, Україна в 2011 році збільшила імпорт газу на 49,5% - до 14,5 млрд. дол. Подібне відбувається і з закупівлею нафтопродуктів, що також позначається на торговельному балансі - в 2011 зростання склало всього лише 2,4%, але це 4,3 млрд. дол.;
банки, побоюючись девальвації гривні та погіршення платоспроможності населення, скорочують кредитування по максимуму, іпотека завмерла, додамо до цього "методи виживання" імпортерів - при стабільній гривні курс євро знизився відносно долара, що призвело до ревальвації національної валюти проти європейської, як результат - імпорт з єврозони став вигідний.
І зауважте, від’ємне торговельне сальдо росте при тому, що в 2011 році з України було експортовано товарів і послуг на понад 82 млрд. дол., що на 30% більше, ніж у 2010 роком (у 2008 році загальний обсяг експорту з України склав 78,8 млрд. дол.).
Питається, чому маючи настільки такі експортні показники, Україна фактично змушена шукати валюту на світовому фінринку, щоб "оплатити" імпорт. До того ж, фактично дефіцит зовнішньої торгівлі в 2011 році був покритий багато в чому за рахунок валютних коштів, отриманих від продажу "Укртелекому" і державних єврооблігацій. І якщо з "Укртелекомом" все зрозуміло, то єврооблігації ще доведеться погашати, а для цього знову потрібна валюта...
Враховуючи перераховані позиції "спроможності" України, влада оголосила курс на імпортозаміщення. Але, як і інші реформи, цей напрямок "творчості" далі слів не рухається.
Причому уряд, як свідчить програма соціального і економічного розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки, абсолютно не готовий до згаданої статистики. Зростання від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу прогнозувався, але сам показник мав скласти близько 5,9 млрд. дол. (порівняно з очікуваним від’ємним сальдо в 2011 році 4,8 млрд. дол.!). Це може свідчити тільки про одне - ситуація на межі і мало контрольована.
Правда, заходи для виправлення "скоєного" розробляються. Приміром, установки на 2011 рік Мінекономрозвитку. Перша з них - на постійній основі здійснювати заходи з перегляду існуючих або/та укладення нових договорів і контрактів для зниження рівня цін на природний газ і нафту і скасування обмежень у торгівлі.
Тут можна обійтися без коментарів...
Далі - врегулювання питання доступу української продукції на ринки СНД, перш за все, здійснення заходів з розширення присутності вітчизняної сільськогосподарської продукції на ринку Російської Федерації.
Але в результаті маємо "сирну війну" і ще декілька загороджувальних рішень колег по торгівлі. Про євроінтеграцію навіть згадувати не хочеться. Все, що могла, правляча команда для цього зробила - реалізація, як заявлялося, цього пріоритету зовнішньої політики залишається на нульовій позначці. Можливості, які надає Угода про асоціацію з ЄС, схоже, керівництвом України повністю ігноруються, тому що абсолютно не виконуються умови підписання та ратифікації документа.
Ще в цій програмі згадано декілька фінансових заходів, у тому числі і відновлення кредитування бізнесу, що, як усім відомо, залишилося на папері.
Покращення ситуації в уряді очікують в 2015 році, прогнозується вихід на 400-500 млн. доларів позитивного торговельного сальдо. Але це лише мрії...
Як не стараються верхи заспокоїти електорат напередодні виборів "стриманою" статистикою, зберігаючи силами залотовалютних резервів (міжнародні валютні резерви НБУ в 2011 році скоротилися на 8%, або на 2,78 млрд. дол. - до 31,8 млрд. дол.) курс гривні стабільним, але споживчі ціни ростуть. При цьому імпорт набирає потенціал, експорт чахне, торговий дефіцит процвітає. У цій ситуації цілком логічно перейти до імпортозаміщення, але цю ідею втілити нереально, внутрішнього виробництва практично немає. За двадцять років його винищили, замінивши фіктивними СП, які грали і грають не на користь українського виробника. А те, що залишилося у віданні місцевих олігархів, назвати промисловим потенціалом складно. З побудованих за царя Гороха підприємств висмоктуються останні соки, а потім їх продають за безцінь або закривають. Правда, є й такі, що приносять прибуток. Але, на жаль, не в держказну.
Сенс дій наших мільярдерів полягає не в підвищенні ефективності промвиробництва, а в збільшенні його кількості в їх власності. Це все і є передумовами торгового колапсу. На виручку приходить друкарський верстат, імпортери затихають, потім підвищують на свій товар, якого стає менше, ціни, споживчий попит спочатку падає, потім, розуміючи, що товар дешевшати не буде, зростає, піднімаючи ціни на продукцію, що само собою передбачає інфляцію. І з цього замкнутого кола ми ходимо не перший рік...
Що необхідно зробити для виправлення ситуації, адже з урахуванням того, що зростає загроза сповільнення світової економіки, неотримання чергового траншу МВФ, зриву планів щодо здешевлення російського газу, торговельний показник життєдіяльності української економіки в 2012 році, швидше за все, не вдасться виправити до краще. До того ж, якщо в минулому році хороший урожай був одним з основних факторів зростання ВВП, то в поточному становище буде протилежним.
Як вважає Микола Івченко, керівник інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні, "для виправлення ситуації є кілька шляхів. Перший - помірна девальвація гривні, що підтримає експорт і обмежить імпорт. Однак НБУ поки навряд чи піде на цей крок через неясність наслідків.
Дійсно, НБУ побоюється, що помірна девальвація гривні стимулюватиме населення і бізнес до ще більших покупок валюти і може дестабілізувати банківський сектор. До того ж НБУ оптимістично ставиться до поточної економічної ситуації, в тому числі і в єврозоні. За оцінкою регулятора, сповільнення світової економіки буде недовгим, що дасть можливість утримати стабільність національної валюти. Підтримати гривню також зможе Євро-2012.
Другий шлях - скорочення темпів інфляції, що допоможе знизити реальний обмінний курс гривні і підвищити конкурентоспроможність українських товарів. Уряд і НБУ в даний момент реалізують цей сценарій. Але потрібно розуміти, що цей шлях може знизити реальний обмінний курс національної валюти несуттєво.
Третій варіант - розширення присутності та ринків збуту вітчизняних товарів. Також в країні повинна повсюдно поширюватися практика імпортозаміщення та підтримки експорту. Це дуже трудомісткий процес, на нього може піти кілька років.
Необхідно вводити енергозберігаючі технології. Особливо зараз, коли ціна на російський газ залишається стерпною. У довгостроковій перспективі вона буде тільки зростати. Тому зараз необхідно інвестувати в енергозберігаючі технології. Влада намагається проводити комплекс заходів у цьому напрямку, однак це вимагає великих інвестицій, яких у країни поки немає, як і відкритості української економіки.
Четвертий шлях - комбінація помірної девальвації гривні та імпортозаміщення з підтримкою експортних секторів".
При такому зростанні затребуваності імпортних товарів українська нація стає класичним суспільством споживання по аналогії з американським, вважає Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. Різниця, на його думку, "полягає лише в тому, що США може дозволити собі купувати будь-які товари в будь-яких країнах світу за свої "зелені папірці", а ось Україні їх потрібно ще заробити.
А заробляємо кепсько. Приміром, найбільший профіцит зовнішньої торгівлі Україна має з Туреччиною - понад 2,2 млрд. дол., що пов’язано, перш за все, з тим, що Анкара є головним покупцем нашої металургійної продукції. Потрібно враховувати, що експорт металу в структурі експорту України займає майже 60%. Більшу частину металу, що купується в Україні, Туреччина переробляє на своїх метзаводах, робить його більш якісним, а вже потім перепродує в інші країни.
Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі - понад 1 млрд. дол. - Україна має з Індією, Єгиптом і Іраном. Багато в чому це пов’язано з продажем продуктів харчування, частково продукції машинобудування. На жаль, Україна втрачає свої позиції на світовому продуктовому ринку багато в чому через надумані бюрократичні проблеми і політичні інтриги. Як результат, Україна ніяк не може зайняти провідні позиції в цьому сегменті світового ринку, які вона дійсно заслуговує".
Експерт вважає, що, "швидше за все, в 2012 році ситуація з дефіцитом зовнішньої торгівлі буде ще гіршою, ніж в 2011 році. По-перше, дорожчає російський природний газ. По-друге, ціни на метал знижуються, ймовірно, внаслідок світової рецесії попит на нашу продукцію ГМК буде тільки падати. А от наростити експорт продуктів харчування не вистачить кмітливості".
Як будемо викручуватися? Та як завжди - за звичним сценарієм. Хочеться лише нагадати народну мудрість - скільки ниточці не витися, кінець все одно буде...
Нана Чорна
