Статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпПУ) встановлено такі святкові дні: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця.
Згідно з частиною другою статті 67 КЗпПУ загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.
Враховуючи вищенаведене, законодавством України чітко встановлено, які дні вважаються загальними для всіх вихідними, святковими та неробочими.
Своєю чергою, законодавством не заборонено на підприємствах, установах, організаціях встановлювати в індивідуальному порядку додаткові (ті, що не визначені законодавством) неробочі дні.
Але при встановленні таких неробочих днів підприємство, установа, організація повинні враховувати необхідність виконання ними зобов’язань, зокрема таких, що випливають з вимог законодавства (в тому числі пункту 6 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»), та виконувати їх в строки, визначені законодавством.
Так, статтями 253 та 254 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, при підрахунку строку, протягом якого суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний подати Держфінмоніторингу України інформацію про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, неробочими днями є тільки ті, які визначені КЗпПУ, а не суб’єктом первинного фінансового моніторингу в індивідуальному порядку.