Нове Положення про платіжні інструменти від НБУ: аналіз від редакції

Що сталося?

НБУ постановою від 29.07.2022 р. №164 затвердив Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів. Воно набирає чинності з дня введення в дію Закону України “Про платіжні послуги”. А це відбулося 1 серпня 2022 року.

Одночасно втратили чинність постанова НБУ від 05.11.2014 р. №705 “Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів” та низка інших постанов, які вносили до неї зміни.

Нове Положення встановлює загальні вимоги НБУ до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (включаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

При цьому під платіжними інструментами розуміється персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції. А під платіжними послугами - передбачена однойменним Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій.

Тобто, простіше кажучи, НБУ знову переглядає порядок здійснення платежів, зокрема, банками за дорученням клієнтів і за допомогою платіжних карток. Уявити цю процедуру ще новішою складно, але давайте розбиратися разом.

Платіжні картки – що нового?

Звісно, усю нову постанову в одній статті проаналізувати неможливо, тож давайте про найцікавіше. А що може бути цікавішим ніж платіжні картки? Адже цей інструмент щодня використовують як пересічні громадяни, так і бізнес у своїй діяльності.

Раніше за постановою №705 звичні для нас платіжні картки мали назву «електронний платіжний засіб». При цьому було визначено, що:

1. Емісія електронних платіжних засобів у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, які здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків).
2. Емітент має право надавати користувачам для здійснення платіжних та інших операцій:

- для власних потреб фізичних осіб - особисті електронні платіжні засоби;

- для потреб господарської/підприємницької/незалежної професійної діяльності - корпоративні (бізнесові) електронні платіжні засоби.

3. Електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Ідентифікація користувача може здійснюватися за реквізитами електронного платіжного засобу, нанесеними на нього в графічному та електронному вигляді.
4. Банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором про використання електронного платіжного засобу.

Але найголовніше те, що електронний платіжний засіб міг існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Тобто не лише на звичному нами пластику (хоча це й досі найпоширеніший вид платіжних карток в Україні), а й в іншій формі, про яку ви домовитесь з банком. Наприклад, існували так звані «віртуальні платіжні термінали» - програмне забезпечення, що дає змогу здійснювати платіжні та інші операції з використанням реквізитів електронних платіжних засобів у мережі Інтернет.

Що в цьому змінилося?

По-перше, тепер емісію платіжних засобів зможуть здійснювати не лише банки!

Так, емісію платіжних інструментів має право здійснювати виключно емітент, авторизований для надання послуги з емісії платіжних інструментів. А банк здійснює емісію платіжних інструментів на підставі банківської ліцензії.

Як і раніше, для емісії/надання платіжного засобу користувачу потрібен буде договір між ним та емітентом. Як і раніше, платіжний засіб може передаватися користувачу як у користування (тобто тимчасово і після закінчення договору його треба буде повернути емітенту), так і у власність (коли нічого повертати буде не треба). І, як і раніше, платіжні інструменти будуть особисті або корпоративні.

По-друге, раніше (у постанові №705) лише зазначалося, що електронний платіжний засіб має містити обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Тепер ці обов’язкові реквізити платіжного інструменту визначено!

Платіжний інструмент повинен містити такі обов’язкові реквізити, що наносяться на нього в графічному вигляді або розміщуються в електронній формі:

1. комерційне найменування/торговельна марка/знак для товарів та послуг емітента;
2. унікальний номер платіжного інструменту, визначений емітентом, та/або номер рахунку/електронного гаманця, операції за яким здійснюються з використанням цього платіжного інструменту.

Про подробиці укладання договору між емітентом та користувачем платіжного засобу ми наразі не говоритимемо. Зрозуміло, що договір, перш ніж підписувати, треба уважно прочитати і що з нього можна дізнатися про ваші з емітентом права та обов’язки.

Цікавіший спектр послуг, які при цьому надаватимуться. Ну, про емісію додаткових карток на не власників рахунку всі вже давно знають і, наприклад, в родинах, цим широко користуються.

Увага! Як і раніше, користувачу заборонено використовувати корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент для виплати заробітної плати, інших видів соціальних виплат і допомоги.

А ще новим Положенням визначено, що емітент має право емітувати платіжний інструмент до електронного гаманця, відкритого в цього емітента як емітента електронних грошей фізичній особі (не власнику електронного гаманця), за умови надання власником електронного гаманця згоди щодо його емісії в порядку, визначеному договором.

Один платіжний інструмент може використовуватися для ініціювання платіжних та/або інших операцій у більш як одній платіжній системі, у порядку, визначеному правилами таких платіжних систем.

Також емітент має право емітувати платіжні інструменти, які, крім платіжного додатка, мають нефінансові додатки та можуть містити ідентифікаційні дані, інформацію про пільги, страхування та іншу інформацію про держателя і дають змогу ідентифікувати їх держателів та обліковувати виконані ними операції із застосуванням таких платіжних інструментів у певних системах виплат, надання та обліку послуг, пільг, знижок. Тобто звичайна банківська картка може стати не лише платіжним засобом, а і набором інформації про її користувача (або власника) та використовуватися для його ідентифікації або отримання різноманітних послуг (яких саме – буде залежати від вашого договору з емітентом).

А що з виписками та іншою документацією?

Раніше про це в Постанові №705 говорилося, але не дуже чітко. Зараз все конкретно.

Емітент зобов’язаний надати користувачу інформацію про:

1. кожну здійснену платіжну та/або іншу операцію, здійснену з використанням наданого емітентом платіжного інструменту не менше одного разу протягом календарного місяця на безоплатній основі в спосіб, визначений договором;
2. кошти, списані емітентом із рахунків та/або електронних гаманців користувача, відкритих відповідно до законодавства України в надавачів платіжних послуг, за обслуговування платіжних інструментів емітента та операцій, здійснених з їх використанням, не менше одного разу протягом календарного місяця на безоплатній основі в спосіб, визначений договором;
3. курс перерахунку іноземної валюти, що застосовувався під час здійснення платіжних операції (на вимогу користувача).

Тобто це може бути і не виписка банку і не на паперовому носії. Як виглядатиме така інформація, ви договоритесь з емітентом вашої платіжної картки або електронного гаманця чи іншого платіжного пристрою. Проте така інформація має надаватися, як мінімум, щомісячно, і без жодної оплати! А от курс валюти, яка застосовувалася в платіжній операції, як і раніше, зазначатиметься у наданій користувачу інформації лише якщо він сам про це попросить.

Якщо ви бажаєте отримувати інформацію частіше або в якийсь спосіб, який не входить у стандартну форму надання інформації, ви можете про це з емітентом домовитися на платній основі. Тобто, звісно, оплата за таку послугу не обов’язкова і це залежатиме від умов договору, але емітент має право її надавати за гроші.

Загалом треба сказати, що й далі документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Звісно, вони повинні містити обовязкові реквізити, встановлені НБУ і складатися державною мовою (або іншою мовою за домовленістю сторін).

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити такі обов’язкові реквізити:

1. ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;
2. ідентифікатор отримувача (для юридичної особи: найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для фізичної особи, фізичної особи підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність: унікальний номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/інший ідентифікатор);
3. ідентифікатор платіжного пристрою;
4. дату та час здійснення операції;
5. суму та валюту операції;
6. суму комісійної винагороди еквайра (за наявності);
7. унікальний номер платіжного інструменту держателя;
8. призначення платіжної операції;
9. унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Внутрішні документи надавача платіжних послуг та/або правила платіжних систем можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням платіжних інструментів.

Увага! Паперовий документ за операцією з використанням платіжного інструменту може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов:

1. розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. держатель відмовився від їх отримання;
3. таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі).

Що з еквайрингом?

За новочинним Законом про платіжні системи еквайринг - це платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Раніше еквайринг у межах України здійснювався виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи.

За новим Положенням еквайринг має право здійснювати виключно еквайр, який має ліцензію на надання послуги з еквайрингу платіжних інструментів. Банк здійснює еквайринг на підставі банківської ліцензії. Тобто договір з платіжною системою теж потрібен, але головне – мати ліцензію!  

По суті, еквайру потрібні, як мінімум, два договори – з платіжною системою (емітентом платіжного засобу) і отримувачем коштів. Адже він, як і раніше, залишається посередником і здійснює переказ коштів або їх видачу у готівковій формі. І в новому Положенні докладно зазначається, які обов’язкові дані повинні містити такі договори.

Увага! Вид діяльності суб’єкта господарювання! Термін «міскодінг», тобто призначення еквайром суб'єкту господарювання коду категорії, що не відповідає  його фактичній діяльності, залишається актуальним.

Тому пам'ятайте:

1. Еквайр зобов’язаний документувати результати перевірки відповідності фактичної діяльності суб’єкта господарювання заявленій діяльності відповідно до порядку призначення суб’єкту господарювання коду категорії діяльності суб’єкта господарювання, визначеному у внутрішніх документах.
2. Еквайр зобов’язаний фіксувати отримані заяви (повідомлення) щодо міскодингу, здійснювати їх розгляд та інформувати заявника про результати розгляду заяви (повідомлення) та оператора відповідної платіжної системи в разі виявлення факту міскодингу в порядку, визначеному у внутрішніх документах.

При цьому бізнесу, який буде обслуговуватися еквайром, надається свобода вибору. Адже еквайр не має права встановлювати технічні та технологічні обмеження щодо використання платіжних інструментів певних платіжних систем, якщо такі обмеження не встановлені оператором платіжної системи з метою дотримання правил безпеки щодо втрачених держателями платіжних інструментів чи скомпрометованих їх реквізитів або персональних ідентифікаційних даних держателів.

 Наприклад, суб’єкт господарювання має право за погодженням з еквайром(ами) самостійно придбавати платіжні пристрої, що відповідають технічним (функціональним) вимогам і вимогам безпеки, які встановлюються еквайром(ами) для такого обладнання, розробленим з урахуванням вимог до інформаційної безпеки виконання платіжних операцій, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань безпеки проведення платіжних операцій.

А ще еквайр має забезпечувати суб’єкту господарювання можливість установлення платіжного пристрою, який приймає платіжні інструменти, емітовані різними емітентами, з правом вільного вибору його виду та умов використання (купівлі/оренди/користування в порядку, визначеному договором між еквайром і суб’єктом господарювання) за умови, що він відповідає вимогам еквайра і може використовуватися на підставі операційної сумісності. Один платіжний пристрій може використовуватися спільно кількома суб’єктами господарювання.

Більше свободи і у користувачів/власників платіжних засобів.

Еквайр не має права зобов’язувати суб’єкта господарювання, а суб’єкт господарювання не має права вимагати від держателя введення ПІНу як засобу його автентифікації, якщо це не передбачено умовами використання платіжного інструменту, установленими емітентом.

Суб’єкт господарювання не має права вимагати від держателя підписання квитанції платіжного термінала або інших первинних документів, що підтверджують здійснення платіжної операції, якщо держатель увів ПІН у процесі здійснення операції та інше не встановлено емітентом.

При цьому суб’єкту господарювання забороняється:

1. установлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ним товари (надані послуги) з використанням платіжних інструментів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, уключаючи плату за використання певного платіжного інструменту, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
2. установлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги в разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.

А еквайру забороняється укладати договір з оператором платіжної системи, правила якої передбачають обмеження його прав щодо участі в інших платіжних системах, уключаючи міжнародні.