У цій статті ми розглянемо два з трьох оприлюднених проектів положень, створених НБУ на виконання нового Закону про валюту, а саме:
- Положення про здійснення операцій з валютними цінностями;
- Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України.
Як і сам Закон «Про валюту і валютні операції», ці положення частково запрацюють з 07.02.2019 р., а на повну силу — за сприятливих макроекономічних умов, і після цього діятимуть постійно. Загалом підзаконних нормативних актів НБУ планує видати сім (решту Нацбанк наразі доопрацьовує).
Торговельні, неторговельні операції та операції з руху капіталу
Валютні операції й надалі поділятимуться на три гілки:
- поточні торговельні операції;
- поточні неторговельні операції;
- операції, пов'язані з рухом капіталу.
Втім, і вони зазнають змін.
Будь-які операції з експорту та імпорту товару, незалежно від особливостей розрахунку за них, (тобто відстрочення платежу чи кредитування (аванс, попередня оплата) відбувається в межах строку розрахунків за експортно-імпортними операціям чи ні) вважатимуться поточними торговельними операціями.
Із неторговельних операцій планується прибрати операції з оплати фізособами послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами.
Водночас будь-які операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами страхування/перестрахування, стануть валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу.
Таблиця 1. Види валютних операцій за Положенням про здійснення операцій з валютними цінностями.
|
Вид валютної операції |
Операції, які належать до цього виду |
|
поточні торговельні операції |
1) розрахунки за експорт та імпорт товару; 2) розрахунки на території України між нерезидентами та резидентами − суб’єктами господарювання за товар. |
|
поточні неторговельні операції |
1) оплата праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій, включаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я, що пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських переслідувань, членам їх родин і спадкоємцям, відшкодування за страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними; 2) щодо виплат на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових органів, а також слідчих та інших правоохоронних органів; 3) з оплати витрат, пов’язаних із смертю фізичних осіб (транспортні витрати і витрати на поховання); 4) з оплати платежів, що мають обов’язковий характер, іноземним судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів) в іноземних державах, витрат іноземних адвокатів у разі порушення судових або кримінальних справ за кордоном; 5) з оплати зборів (мита) за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, уключаючи оплату послуг, які надаються патентними відомствами інших країн, і послуг патентних повірених за кордоном; 6) фізичними особами за лікування в медичних закладах в іноземній державі, а також оплата транспортування хворих на лікування за кордон/за кордоном; 7) фізичними особами за навчання і стажування в навчальних закладах в іноземній державі, витрат на проведення тестів, іспитів, інші перекази, пов’язаних з навчанням і стажуванням; 8) фізичними особами участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних держав; 9) фізичними особами літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном; 10) з оплати витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон; 11) пов’язані з прийняттям спадщини; 12) на утримання дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном та іноземних держав в Україні, представництв міжнародних та іноземних організацій, представництв іноземних банків та представництв юридичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю; 13) з оплати авторських гонорарів, премій, призів та інших виплат за використання об'єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб; 14) оплата фізичними особами продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за кордоном для власного споживання; 15) фізичними особами в разі оформлення виїзду таких осіб за кордон на постійне місце проживання; 16) на виконання зобов’язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодувань витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків; 17) оплата вступних, членських внесків до міжнародних організацій або інших юридичних осіб-нерезидентів.
|
|
операції, пов'язані з рухом капіталу |
1) надання та отримання резидентами позик і кредитів; 2) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою; 3) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за лізингом; 4) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами факторингу; 5) зі здійснення іноземних інвестицій в Україну; 6) зі здійснення резидентами інвестицій за кордон України; 7) з повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій); 8) переказ за операціями з цінними паперами; 9) розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках; 10) міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів; 11) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами страхування/перестрахування; 12) інші валютні операції, які не є поточними. |
Купівля-продаж інвалюти
Передбачається, що суб’єктами валютного ринку України (далі – суб’єкти ринку) є:
- банки, що отримали банківську ліцензію;
- небанківські фінансові установи, що отримали ліцензію;
- оператори поштового зв’язку, що отримали ліцензію.
Так ось, торгівлю іноземною валютою та/або банківськими металами на валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволятиметься здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку (або через таких суб’єктів).
Отже, до лав суб’єктів валютного ринку долучаються оператори поштового зв’язку (зараз такими суб’єктами вважають лише банки та небанківські фінустанови).
Зараз разом із заявою про купівлю/продаж/обмін інвалюти потрібно надавати банку відповідні документи (договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо), конкретний перелік яких залежить безпосередньо від цілей придбання інвалюти (див. гл. 1 — 3 розд. II Положення №281).
А ось проектом Положення про здійснення операцій з валютними цінностями передбачається в такому випадку подання лише заяви.
Втім, надати документи буде все ж таки потрібно, якщо банк попросить їх в межах проведення заходів щодо фінансового моніторингу. Адже проектом постанови передбачено, що уповноважені установи самостійно приймають рішення про необхідність подання клієнтом документів, що пов’язані зі здійсненням валютної операції.
Якщо СГ надасть заяву на купівлю валюти, а потім раптом передумає, то можна відкликати таку заяву, подавши лист про відкликання. Звичайно ж це можна зробити, якщо банк ще не всю суму купив/продав/обміняв відповідно до раніше отриманої заяви.
Як заява, так і лист подаються у довільній формі.
При цьому уповноважений банк матиме право здійснювати операції з купівлі/продажу/обміну іноземної валюти або банківських металів без отримання від клієнта заяви, якщо порядок та умови проведення цих операцій визначений у договорі між банком та клієнтом.
Також у проекті постанови не згадується про строк, протягом якого придбана інвалюта має бути використана підприємством за її цільовим призначенням. Нагадаємо, що зараз, згідно з вимогами п. 3 розд. III Положення №281, підприємство зобов’язане використати куплену інвалюту протягом 10 робочих днів після дня її зарахування на поточний рахунок підприємства і не пізніше за 2 робочі дні, якщо така валюта куплена для цілей, пов’язаних з виконанням зобов’язань перед уповноваженим банком — кредитором за кредитним договором. Якщо вищезгадані строки не дотримані, то придбана інвалюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України (п. 6 розд. III Положення №281).
Враховуючи нововведення, скоріш за все вимоги про обов’язковий продаж невикористаного залишку придбаної валюти більше не буде.
Міжбанківський та міжнародний валютні ринки
Зараз Положенням №281 передбачено, що суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України. А ось обмін інвалюти вони можуть здійснювати ще й на міжнародному валютному ринку.
За новими правилами банки зможуть здійснювати купівлю, продаж, обмін іноземної валюти та/або банківських металів як на валютному ринку України, так і на міжнародному валютному ринку. Але, звісно, це стосується безготівкових операцій.
Готівкові операції, як і раніше, здійснюватимуться через операційні каси та пункти обміну валют. При цьому відкриття пункту обміну валют, як і раніше, вимагатиме наявності в ньому РРО. Заміна РРО розрахунковими квитанціями в цьому випадку не передбачена.
Банк, небанківська установа не мають права здійснювати валютнообмінних операцій у касах небанківських установ, їх відокремлених підрозділів, пунктах обміну валюти банку, небанківської установи:
- без застосування РРО;
- в разі виходу з ладу РРО;
- тимчасового відключення електроенергії.
Порядок проведення розрахунків
Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні і приймається для проведення розрахунків на всій території країни без обмежень. Втім, звичайно ж, є виключення.
Планується, що у розрахунках між резидентом та нерезидентом не лише за поточними торговельними операціями (як зараз), а й за операціями, пов’язаними з рухом капіталу як засіб платежу може бути використана як гривня, так і іноземна валюта. При цьому ніяких індивідуальних ліцензій від НБУ для здійснення розрахунків в інвалюті отримувати не потрібно буде. Принаймні, зараз про це у згаданих проектах не йдеться.
Також передбачається, що операції зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій (а це один із видів операцій, що пов’язані з рухом капіталу), можуть здійснюватися у гривні, в іноземній валюті 1 та/або 2 групи Класифікатора, а також у банківських металах.
Що стосується розрахунків між самими нерезидентами на території України, то вони можуть бути проведені як в гривнях, так і в інвалюті.
Використання готівкової інвалюти
Як і зараз, усі валютні розрахунки проводити слід через банківські установи, подавши платіжне доручення. Тобто й надалі пріоритет в таких розрахунках надаватиметься безготівковій формі.
Але, як і зараз, надалі можна буде використовувати інвалютну готівку: за кордоном, зняту з рахунку, для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, при розрахунках з оплати представницьких витрат на організацію офіційних заходів за кордоном та розрахунках з оплати експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном тощо.
Зараз правила використання інвалютної готівки встановлені постановою НБУ від 30.05.2007 р. №200. І якщо ці правила із набранням чинності нового Положення про здійснення операцій з валютними цінностями не діятимуть, то відійде в минуле й ряд обмежень, які діють зараз.
Щодо валютних готівкових розрахунків з працівниками, слід зазначити, що право використовувати готівкову інвалюту для оплати праці зможуть лише:
- дипломатичні представництва,
- консульські установи іноземних держав в Україні,
- представництва міжнародних організацій на території України.
І то, якщо останні не є громадянами України або не проживають в ній постійно та акредитовані в МЗС України.
Нагадаємо, що зараз таке право мають юрособи-резиденти та іноземні представництва (стосовно працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом).
Подібне право зараз є і у морських агентів (з оплати праці екіпажу, якщо судно належить (зафрахтоване) судновласнику-нерезиденту). І це право як раз залишиться (вже без уточнення, кому належить судно).
Ще кілька норм Правил №200, яких ми не знаходимо у нових положеннях:
- Відшкодування працівнику-резиденту, який перебував у відрядженні за кордоном, витрат власних коштів в іноземній валюті здійснюється відповідно до законодавства України у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день виплати зазначених коштів, а працівнику-нерезиденту, на його бажання, - як в іноземній валюті, так і у валюті України.
- -Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отримана юридичною особою - резидентом або іноземним представництвом з поточного рахунку в іноземній валюті для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон та/або на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, підлягає зарахуванню безпосередньо на поточний рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента або іноземного представництва в уповноваженому банку України протягом п'яти банківських днів з часу його оприбуткування до каси юридичної особи - резидента або іноземного представництва.
Отже, скоріш за все, що ці норми також з 07.02.2018 р. не діятимуть. Втім, відсутність норм – це не завжди гарна новина. Наприклад, перша з наведених норм дозволяла працівникам-резидентам отримувати відшкодування власних валютних витрат, якщо не у валюті, то хоча б приблизно за актуальним валютним курсом. Тепер такого права у працівника не буде, тож курс заборгованості роботодавця перед ним визначатиметься на дату подання авансового звіту. Чи зможуть таке відшкодування отримувати працівники-нерезиденти в іноземній валюті, взагалі залишиться під питанням (все залежатиме від того, чи вважатиме НБУ таке відшкодування розрахунками, пов’язаними із відрядженням).
Переказ валюти фізособі/фізособою
На відміну від Постанови №496, яка зараз регулює здійснення переказів фізособами, проектом коментованої Постанови передбачено, що як для здійснення переказу за межі України, так і отримання переказу в Україну за поточними неторговельними операціями фізособа має надати платіжне доручення або відповідну заяву та паспорт. Про необхідність подання документів, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України в обов’язковому порядку, у проекті не згадується. Тож їх слід надали лише, якщо банк попросить.
Планується, що інвалюта, переказана з-за кордону на користь фізособи для виплати готівкою без відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один операційний (робочий) день у сумі (в еквіваленті), що не перевищує розмір, установлений для фіноперацій, що підлягають обов’язковому фінмоніторингу.
Аналогічно здійснити переказ можна буде (через банк, небанківську фінансову установу, оператора поштового зв’язку) або готівкою, або безготівково.
Принести готівку на переказ можна буде у випадку, якщо в один операційний (робочий) день сума переказу (в еквіваленті) не перевищує розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Перекази на суму, що дорівнює або перевищує таку суму, здійснюються з поточного рахунку фізичної особи.
Звісно, оскільки йдеться про інвалютний переказ, як правило, задіюється інвалютний поточний рахунок. Але оскільки йдеться про перекази фізосіб, такий переказ може бути ініційований через банк, небанківську установу, що є учасником міжнародної платіжної системи, у національній валюті. При цьому банк, небанківська установа, які приймають від платника/списують з його поточного рахунку суму коштів у національній валюті в готівковій/безготівковій формі для здійснення переказу в іноземній валюті за межі України, зобов’язані ознайомити платника з інформацією щодо курсу перерахунку валют у міжнародній платіжній системі та сукупної вартості послуги на час ініціювання переказу коштів.
Аналогічна можливість є і при переказі готівки за кордон через оператора поштового зв’язку. Тобто, фізособа надає готівку в гривні, а такий оператор зобов’язаний ознайомити платника з умовами здійснення такого переказу (про курс перерахунку валют, сукупну вартість послуги на час ініціювання переказу коштів).