Обов’язковий продаж валюти скасовано: бухгалтерський облік надходжень

Як ми повідомляли, 18 червня 2019 року НБУ прийняв рішення про скасування обов’язкового продажу 30% валютних надходжень.

Запрацювала ця новація вже з 20 червня 2019 року. І ось як саме.

Що змінилося в Положенні №5?

Завдяки змінам з 20 червня 2019 р. з Положення №5 зник цілий розділ – це колишній розділ ІІІ «Обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті».

Саме він, з часу набрання чинності Положенням №5 (тобто з 7 лютого 2019 р.):

• встановлював перелік надходжень в іноземній валюті, які підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку;
• встановлював виключення (які надходження не підлягають обов’язковому продажу);
• визначав розмір надходжень, який підлягає обов’язковому продажу (з 7 лютого – 50%, з 1 березня – 30%);
• вимагав зарахування інвалютних надходжень, які підлягають обов’язковому продажу, на розподільчий рахунок;
• встановлював правила обов’язкового продажу (дії уповноваженого банку щодо такого продажу).

І ось з 20 червня всі ці норми не працюють. За встановленими правилами виникла й перехідна операція: оскільки обов’язковий продаж валюти відбувався на наступний робочий день після зарахування на розподільчий рахунок, ще 19 червня валютні надходження на такий рахунок зараховували, а ось 20 червня їх обов’язковий продаж не відбувався.

Бухгалтерський облік валютних надходжень: «до» і «після»

Як відбувався бухгалтерський облік обов’язкового продажу іноземної валюти до змін, ми докладно розглядали тут.

Для того, щоб розуміти, як відображати в бухгалтерському обліку валютні надходження після скасування їх обов’язкового продажу, слід знати кілька речей:

• чи залишатимуться в дії відкриті на суб’єктів господарювання розподільчі рахунки?
• як відобразити в обліку перехідну операцію 19 червня?

Розглянемо ці питання окремо.

Розподільчі рахунки скасували? Ні!

Дивимось Положення №5, і з’ясовуємо, що згадки про розподільчі рахунки в ньому залишаються.

Випадок перший – валютні надходження

Як і раніше, уповноважений банк зобов’язаний переказати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок. Зазначена вимога не поширюється на кошти, які згідно із законодавством України підлягають продажу на валютному ринку України. Про це й досі говорить пп. 1 п. 52 розділу VI Положення №5. 

Про це говорить і п. 108 розділу Х Положення №5: зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених цим Положенням випадках.

А п. 110 розділу Х Положення №5 і зовсім говорить:

«Зарахування коштів, зазначених у підпунктах 15-21, 25 та 27 пункту 109 розділу X цього Положення, здійснюється безпосередньо на поточні рахунки юридичних осіб-резидентів (крім коштів, що надходять з власних рахунків юридичних осіб-резидентів, відкритих за межами України). Зарахування інших надходжень здійснюється через розподільчий рахунок».

Тобто, виходить, що обов’язковий продаж валюти скасували, а ось використання для зарахування валютних надходжень розподільчих рахунків – ні.

Виходить, що бухгалтерський облік ваших валютних надходжень зміниться не дуже. Адже зміни до Плану рахунків та Інструкції №291 не вносились, і як і раніше для обліку валюти, яка потрапляє на розподільчі рахунки, використовується субрахунок 316.

Зникне лише обов’язковий продаж валюти (та облік доходів/витрат від такого продажу). А все решта (включаючи облік курсових різниць) залишиться. Докладніше про облік таких операцій див. в Прикладі 1.

Як щодо «перехідної операції» від 19 червня 2019 р.?

Тут зарахування на розподільчий рахунок відбулося, а обов’язкового продажу вже не було. Тому бухгалтерський облік буде наступним.

Приклад 1. 19 червня на розподільчий рахунок юрособи було зараховано виручку від експортної операції 10 000 євро (курс НБУ – 29.520733 грн/євро). 20 червня ці кошти було перераховано на поточний валютний рахунок юрособи (курс НБУ – 29.512801 грн/євро). Бухгалтерський облік цих операцій наведено в таблиці.

Облік отримання виручки від експортної операції

Єдиноподатники, зверніть увагу! Згідно численних роз’яснень від податківців (зокрема, у ІПК ДФСУ від 09.04.2019 р. №1525/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) сума доходу, отриманого в іноземній валюті за товари, роботи й послуги, раніше визначалась з двох частин:

• в частині, яка підлягала обов’язковому продажу, – за сумою гривень, що надійшли на поточний рахунок після такого продажу;
• в частині, яка не підлягала обов’язковому продажу – розраховувалася за курсом НБУ на дату зарахування виручки на валютний рахунок.

Тепер, оскільки частини, яка підлягає обов’язковому продажу вже немає, вся сума такого доходу визначатиметься за курсом НБУ на дату зарахування на поточний валютний рахунок. Як це й зазначено у п. 292.5 ПКУ.

Випадок другий – оприбуткування готівкової валюти, отриманої за обслуговування транспортних засобів.

Відомо, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено. Але є й виключення – випадок, коли нерезидент – суб’єкт господарської діяльності згідно з умовами експортного договору резидента – суб’єкта господарської діяльності здійснює оплату фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов’язань за експортним договором резидента – суб’єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові – стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов’язань останнього за цим договором, за умови оприбуткування невикористаного залишку ввезеної в Україну готівкової іноземної валюти до каси резидента – суб’єкта господарської діяльності.

Невикористаний залишок ввезеної в Україну готівкової іноземної валюти підлягає оприбуткуванню до каси резидента – суб’єкта господарської діяльності протягом трьох днів і зарахуванню на поточний рахунок в іноземній валюті резидента – суб’єкта господарської діяльності (п. 16 розділу І Положення №5).

Таке зарахування відбувається через окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання».

Випадок третій – повернення нерезидентом резиденту раніше придбаної інвалюти.

Уповноважений банк зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента (пп. 2 п. 47 розділу VI Положення №5).

Увага! Такий обов’язковий продаж відбувається не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування поверненої інвалюти на розподільчий рахунок.

Виключення встановлено п. 48 розділу VI Положення №5: іноземна валюта, яку повернув нерезидент, має бути продана в сумі, що дорівнює сумі іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики). Кошти, повернені нерезидентом траншами, підлягають продажу доти, доки загальна сума проданої іноземної валюти не досягне суми іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики).

Випадок четвертий – інвалюта надходить відокремленому підрозділу.

Кошти, одержані за товар в іноземній валюті, після зарахування на поточний рахунок відокремленого підрозділу протягом п’яти робочих днів (уключаючи день зарахування коштів на поточний рахунок відокремленого підрозділу) переказуються в повному обсязі на поточний рахунок юридичної особи, якій належить цей відокремлений підрозділ (через розподільчий рахунок, відкритий банком для цієї юридичної особи) і не використовуються на інші цілі, передбачені пп. 3-4 п. 111 розділу X цього Положення. Цього вимагає п. 111 розділу Х Положення №5).

Довідково: розподільчі рахунки стосуються не лише іноземної валюти, а і гривні!

Про це говорить п. 135-2 розділу Х Положення №5.

Банк для здійснення валютного нагляду за операціями їх клієнтів-резидентів у національній валюті з нерезидентами має право (за потреби – але п. 144 розділу ХІ Положення №5 говорить навіть про обов’язок!) попередньо зарахувати кошти в гривнях, що надходять на поточні рахунки цих клієнтів-резидентів із поточних рахунків нерезидентів, відкритих у банках, на:

1. розподільчий рахунок за операціями клієнта – юридичної особи;
2. на рахунок 2622 за операціями клієнта – фізичної особи.

Банк переказує кошти з розподільчого рахунку/рахунку 2622 на поточний рахунок клієнта-резидента за умови наявності в банку документів (інформації), що підтверджують відповідність операції в національній валюті вимогам законодавства України, цього Положення. Банк повертає кошти відправникові, якщо в нього немає цих документів (інформації). Про право вимагати такі підтвердні документи щодо гривні, яка обліковується на розподільчому рахунку клієнта, говорять і п. 122 та 154 розділу ХІ Положення №5.

Строк обліку коштів у гривні, що надходять на користь клієнта-резидента, на розподільчому рахунку/рахунку 2622 не може перевищувати трьох робочих днів (не враховуючи день зарахування коштів на такий рахунок).

Звісно, оскільки йдеться про гривню, то курсові різниці, а також доходи/витрати за таким «зависанням» коштів не виникатимуть. Просто їх треба буде обліковувати за допомогою субрахунку 315 «Спеціальні рахунки в національній валюті».

Приклад 2. Надійшла гривня від покупця-нерезидента. Через три дні вона була зарахована на поточний рахунок резидента. Проведення будуть наступні (на підставі відповідних банківських виписок):

• Д-т 315 К-т 362 – зарахування на розподільчий рахунок;
• Д-т 311 К-т 315 – перерахування на поточний рахунок.

Якщо ж такі кошти будуть повернені відправнику, то резидент зробить проведення:

• Д-т 362 К-т 315 (або сторно проведення щодо їх зарахування).