Перші казначейські зобов’язання, номіновані у валюті, були продані у відділеннях Ощадбанку України. Не всі його відділення, але більшість продає їх по всій Україні. Особливих черг не було помічено, особливо в Києві, але народ їх зі мною купував.
Фінансовий інструмент новий, і як все нове викликає масу запитань і розмов. Може, тому в основному купували по одній або декілька штук. Можливо, були і VIP-клієнти, які купували ці зобов’язання пачками, але вони в черзі до каси не стоять з усім народом.
Колір казначейського зобов’язання зелений не випадково. Якщо вже номінал цих казначейських зобов’язання 500 доларів, то, так би мовити, не варто порушувати традицію. Вважається, що за ступенями захисту казначейські зобов’язання більш захищені, ніж самі долари США. Але це швидше питання до фальшивомонетників, що складніше підробити – долар США або казначейське зобов’язання.
У перший день продажу 10 жовтня 2012 р. казначейське зобов’язання можна було купити за номіналом за 500 дол. Тому я і купував 10 жовтня. Оскільки вже 11 жовтня одне казначейське зобов’язання коштувало 501 дол. І далі кожен наступний тиждень на один долар дорожче, і так до 4 квітня 2013 року. У цей день за одне казначейське зобов’язання доведеться віддати 523 дол. І не дивно, бо 5 квітня 2013 р. можна буде отримати за одне казначейське зобов’язання 23 долари готівкою. І що приємно, податків платити не потрібно.
Фото з сайту MIGnews.com.ua
Щодо того, чому в деяких відділеннях Ощадбанку вимагали документи при купівлі казначейських зобов’язань, все зрозуміло. Згідно із законодавством, з фінмоніторингу всі операції з цінними паперами на пред’явника (а казначейське зобов’язання саме цінний папір на пред’явника) підлягають обов’язковому моніторингу. Але тут треба врахувати таку обставину, що якщо сума купівлі казначейських зобов’язань не перевищує 18 500 дол., то моніторинг може бути внутрішнім. Іншими словами, фахівець може зажадати документи, а може не вимагати. А якщо суми понад 18 500 дол., то документи потрібні обов’язково, тому що в такому випадку заповнюють спеціальний файл, який буде направлений до Держфінмоніторингу. Аналогічна процедура буде і при виплаті купона, і при погашенні казначейських зобов’язань. Держфінмоніторинг це не ДПА, та його не цікавлять джерела доходу, за який купують казначейські зобов’язання. Це тільки якщо слідчий податкової міліції або взагалі міліції захоче дізнатися в рамках кримінальної справи, які фінансові операції здійснювала та чи інша особа, тоді Держфінмоніторинг по своїй базі все відстежить, і повідомить компетентним органам.
Ощадбанк зобов’язується і достроково викуповувати казначейські зобов’язання, але тільки за номіналом. Виходить, що сума накопиченого відсотка буде втрачатися. Аналогічно виходить і з валютними депозитами. Якщо достроково забираєш гроші, відсотки втрачаєш. Тому, напевно, я 5 квітня 2013 р. отримаю купон, а потім продам казначейські зобов’язання назад Ощадбанку за 500 дол.
Отже, процес почався, тепер подивимося на подальший розвиток подій.
Тут вже один з банків обіцяв видавати пільгові кредити для фізичних осіб під заставу казначейських зобов’язань. Причому кредит буде в гривні – інший він просто не може видати фізичній особі, а ось застава виходить валютна. Цікаво, яку він запропонує ставку по кредиту при такій заставі, і як буде розраховуватися «кредитне плече». Коли будуть зрозумілі реальні умови такого кредитування, варто перевірити на практиці, як це працює.
Цікаво, чи будуть інші особи, крім Ощадбанку, скуповувати ці казначейські зобов’язання. Ніде законодавчо не заборонено перепродавати ці казначейські зобов’язання іншим особам, аналогічно нікому не заборонено їх скуповувати. А оскільки вони на пред’явника, то процес купівлі-продажу подібний до обміну валюти. Причому можна дійсно ускладнити процес, і продавати вже за гривню за вигідним курсом обміну валюти, або навпаки – скуповувати за ціною вищою, ніж Ощадбанк, але за низьким курсом обміну. Наскільки реально буде існувати цей ринок обігу казначейських зобов’язань – покаже час. Сам інструмент для такого роду операцій дуже підходить.
P.S. Історична довідка. У царській Росії були популярні державні облігації на пред’явника. Прибутковість по них була як правило 4% річних. Купони виплачували в основному 2 рази на рік. Їх номінал був розрахований одночасно в рублях, англійських фунтах стерлінгів, французьких франках і німецьких марках. Ці облігації любили купувати дворяни, купці і окремі державні чиновники. Дуже часто, подорожуючи за кордоном, брали з собою ці облігації. І коли багато програвали в рулетку, закладали ці облігації в ломбарди під грабіжницькі умови. Те ж саме окремі представники дворянства робили і в Росії. Взагалі, в той час ломбарди охоче брали в заставу облігації.
Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру