З моменту становлення банківської системи нашої країни вкладники завжди були впевнені, що в будь-якій загрозливій ситуації зможуть вимагати свій депозит назад − незалежно від того, на який термін його було розміщено і скільки фактично залишилося до погашення.
Це, в свою чергу, довело до банкрутства не один банк, а також змушувало НБУ постійно креативити з різними заборонами − не завжди юридично бездоганними − в розпал криз 2004 і 2008 років. Заборони ж, введені в 2014 році, досі діють, повільно модифікуючись.
Прийняті зміни передбачають, що тепер можливість дострокового вилучення вкладу до моменту його погашення, згідно з договором, визначається умовами самого договору. Такий підхід створює для банків передумови більш якісного управління своєю ліквідністю, але стикається з невідомою і недослідженою раніше еластичністю попиту на «нерозривні» депозити за умови вищої ставки за ними порівняно з «класичними» вкладами.
Банки тепер змушені переглядати як свої продуктові ряди для фізичних осіб, так і механізми їх ціноутворення. На тлі високої конкуренції і нестабільного тренду на відновлення депозитної бази банківської системи все це створює неабиякий виклик.
Якщо проаналізувати світову практику залучення коштів фізичних осіб у розвинених країнах, досвід яких, очевидно, в результаті наздожене і нас, банки в Європі та США пропонують своїм клієнтам такі типи роздрібних пасивних продуктів:
- поточний рахунок (current account, demand deposit account) − використовується для розрахунково-касових операцій, вільний доступ до коштів, відсотки на залишок не нараховуються;
- депозит до запитання (call deposit, NOW account) − безстроковий вклад із вільним доступом, на залишок нараховуються відсотки, розмір яких в односторонньому порядку може змінюватися банком;
- ощадний рахунок (savings deposit, Super NOW account) − терміновий або безстроковий вклад із підвищеною відсотковою ставкою, можливістю поповнення та дострокового часткового/повного зняття з попереднім повідомленням (кількість знімань за період може обмежуватися);
- строковий вклад (time deposit) − класичний строковий депозит із максимальною відсотковою ставкою без права вкладника вимагати дострокового погашення.
Зміни до Цивільного кодексу, прийняті ВРУ у травні поточного року, дозволяють банкам синтезувати весь спектр перерахованих вище продуктів, виходячи з тих визначень, які є в поточній редакції Кодексу, проте ефективність такої модифікації продуктових лінійок залежить від злагодженої і узгодженої позиції всіх ключових гравців на ринку роздрібних депозитів.
В умовах, коли один банк пропонує всі опції в одному продукті без диференціації за вартістю, а інший намагається структурувати свою пропозицію, спираючись на передовий досвід і здоровий глузд, ефективність зусиль останнього, швидше за все, буде мати обмежений результат.
Зараз спостерігається різнобій у діях банків для адаптації до описаних нововведень: окремі гравці додатково ввели «нерозривні» депозити і встановили по них ставку на кілька відсоткових пунктів вищу, ніж за старими, «розривними» депозитами; інші − знизили ставки за «розривними», а «нерозривні» у вартості прирівняли до ставок за першими, які діяли раніше.
Деякі банки взагалі скасували можливість дострокового витребування з усіх своїх депозитних продуктів, в якості альтернативи запропонувавши картковий рахунок із підвищеною ставкою. Більша ж частина банків поки що взагалі нічого не робила і продовжує працювати за старими формами договорів.
Та все ж, рано чи пізно, гармонізація підходів до залучення коштів населення банками відбудеться еволюційним шляхом, а вкладникам тим часом я б радив уважно вивчати пропоновані умови і максимально користуватися невідпрацьованою системою ціноутворення депозитних продуктів.
Новини по темі:
- НБУ змінює механізм повернення строкових депозитів
Андрій Грищенко,
керівник управління операційних і ринкових ризиків