Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється відповідно до статті 34 Закону України від 23.09.1999 №1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі — Закон №1105) та згідно Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2010 №26.
Зазначеним Порядком затверджено форму заяви-розрахунку, яка подається страхувальником до робочого органу Фонду.
Відповідно до статті 22 Закону №1105 Фондом виплачується допомога починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення.
Оскільки суми матеріального забезпечення страхувальник отримує від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то й виплата матеріального забезпечення застрахованим особам повинна здійснюватися після надходження коштів від Фонду.
Законом №1105 не передбачено виплату страхувальниками матеріального забезпечення за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням.
