Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомляє, що вібрація належить до фізичних факторів виробничого середовища та може виникати під час роботи машин, механізмів, транспортних засобів, ручного механізованого інструменту та іншого обладнання. На відміну від шуму, вплив вібрації працівник не завжди сприймає як очевидну небезпеку, хоча тривала або інтенсивна дія може негативно впливати на здоров’я.
Відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації” (далі ‒ ДСН 3.3.6.039-99), вібрація ‒ це механічні коливання твердого тіла. Залежно від шляху передачі на організм розрізняють локальну та загальну вібрацію. Локальна передається через руки працівника під час контакту з ручним механізованим інструментом, органами керування машин та обладнанням, деталями, що обробляються. Загальна вібрація передається через опорні поверхні тіла.
Локальна вібрація впливає переважно на кисті та руки працівника. Її джерелами можуть бути ручні електричні та пневматичні інструменти, шліфувальні, свердлильні, відбійні та інші машини, які під час роботи передають механічні коливання безпосередньо на руки.
Загальна вібрація передається на все тіло через сидіння, підлогу або іншу опорну поверхню. З нею можуть стикатися, зокрема, працівники, які керують транспортними засобами, машинами та механізмами або працюють на обладнанні, що створює значні механічні коливання.
Гігієнічна оцінка умов праці при дії на працівників імпульсної вібрації здійснюється залежно від величини вібраційного впливу на основі підрахунку кількості вібраційних імпульсів за зміну при піковому рівні віброприскорення від 120 до 160 дБ залежно від тривалості імпульсу відповідно до додатка 12 до ДСН 3.3.6.039-99.
При впливі постійної вібрації гігієнічна оцінка умов праці проводиться відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 з використанням скоригованих рівнів віброшвидкості або віброприскорення. Для непостійної вібрації враховується еквівалентний за енергією рівень впливу. Відповідні положення містяться у пункті 5 “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затвердженої наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248 (далі ‒ Гігієнічної класифікації праці).
Під час оцінювання умов праці значення фактичного впливу порівнюють із гранично допустимим рівнем. За результатами такого порівняння умови праці можуть бути віднесені до 2 класу – допустимого, 3.1–3.4 класів – шкідливих або 4 класу ‒ небезпечного.
Для локальної вібрації перевищення гранично допустимого рівня до 3 дБ або 1,4 раза відповідає 3.1 класу, до 6 дБ або 2 разів ‒ 3.2 класу, до 9 дБ або 2,8 раза ‒ 3.3 класу, до 12 дБ або 4 разів ‒ 3.4 класу. Перевищення понад 12 дБ або понад 4 рази відповідає 4 класу.
Для загальної вібрації межі відрізняються: перевищення до 6 дБ або 2 разів відповідає 3.1 класу, до 12 дБ або 4 разів ‒ 3.2, до 18 дБ або 6 разів ‒ 3.3, до 24 дБ або 8 разів ‒ 3.4, а перевищення понад ці значення ‒ 4 класу. Такі критерії наведені у додатку 4 до Гігієнічної класифікації праці.
При комбінованій дії вібрації різних видів (локальна, загальна, імпульсна) загальна оцінка здійснюється за найвищим класом та ступенем шкідливості фактора.
Основним завданням роботодавця є не лише встановлення фактичного рівня вібрації, а й вжиття заходів для зменшення її впливу на працівника.
До таких заходів належать технічне обслуговування та своєчасний ремонт обладнання, використання машин і механізмів із меншим рівнем вібрації, застосування засобів віброзахисту, удосконалення технологічного процесу, обмеження тривалості контакту працівника з джерелом вібрації та організація відповідних режимів праці й відпочинку.
Для локальної вібрації застосування засобів індивідуального захисту також є складовою програми заходів, спрямованих на усунення або зниження її впливу.
Таким чином, оцінювання вібрації на робочому місці має ґрунтуватися не лише на фактичному показнику, а й на тривалості та характері впливу, виді вібрації, умовах виконання роботи та можливих наслідках для працівника. Виявлення перевищення нормативних рівнів повинно стати підставою для розроблення та реалізації заходів щодо зниження вібраційного навантаження.
