Скорочення сумісника та вихідна допомога: позиція Держпраці

Управління інспекційної діяльності у Харківській області у своєму телеграм-каналі розповіло, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Таким чином, однією з основних ознак сумісництва є укладення окремого трудового договору. Порядок укладання трудового договору визначений у ст. 24 КЗпП і не залежить від того, чи це трудовий договір за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

Стаття 44 КЗпП передбачає, що роботодавець виплачує працівникові вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо припиняє трудовий договір на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Форма власності підприємства та форма працевлаштування працівника – основна робота чи сумісництво, не впливають на право працівника на вихідну допомогу при звільненні за скороченням чисельності та штату.

Вихідну допомогу при скороченні сумісникам виплачують на загальних підставах – не менше місячного середнього заробітку. Її виплата залежить виключно від підстави припинення трудового договору і не залежить від форми працевлаштування. Виняток – сумісники державних підприємств, установ і організацій, чиї умови роботи за сумісництвом визначає КМУ (ч. 2 ст. 102-1 КЗпП).