Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 05.12.2014 р. №519/06/186-14 зазначило, чинне законодавство про працю містить норми, які надають певну низку прав окремим категоріям жінок.
В зв'язку з цим у разі прийняття рішення про працевлаштування жінок роботодавець набуває зобов'язань у разі настання певної події забезпечити реалізацію таких прав.
Так, у випадку звільнення після закінчення строкового трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, обов'язком власника або уповноваженого ним органу є їх працевлаштування. На період працевлаштування за цими жінками зберігається середня зарплата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Працевлаштування зазначеної категорії жінок здійснюється роботодавцем самостійно або через державну службу зайнятості.
