Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держпраці у Чернігівській області зазначила, що працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюють скорочену тривалість робочого часу – не більш як 36 годин на тиждень (пункт 2 частини 1 статті 51 КЗпП). Конкретну тривалість визначають за Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 р. №163.
Якщо атестація робочих місць за умовами праці підтвердила шкідливі умови та право працівників на скорочену тривалість робочого тижня, необхідно внести зміни до колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку. Адже скорочену тривалість встановлюють саме в колдоговорі (пункт 9 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня).
Час зайнятості у шкідливих умовах впливає на тривалість додаткової відпустки – її надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників відповідних виробництв, цехів, професій і посад. Тобто роботодавець має обліковувати, скільки часу упродовж зміни працівник зайнятий у шкідливих умовах. Про особливості надання відпустки також читайте тут>>
Якщо працівник зайнятий у шкідливих умовах повну зміну, необхідно вказувати в табелі повний робочий день і кількість відпрацьованих годин. Якщо лише частину робочої зміни, окремо відображати в табелі години, відпрацьовані в шкідливих та оптимальних умовах.
Отже, законодавче регулювання тривалості робочого часу є однією з гарантій конституційного права працівників на працю, відпочинок, безпечні та належні умови праці. Законодавство про робочий час має на меті, з одного боку, створення умов, що забезпечили б високу продуктивність і організованість праці, а з іншого – всебічний захист прав та інтересів працівників.
