Відповідь надав головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області Олександр Ушанов:
Згідно з чинним законодавством України виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника може бути як без звільнення працівника від своїх основних обов’язків, так і зі звільненням працівника від своїх основних обов’язків.
Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов’язків – це заміна працівника, відсутнього у зв’язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов’язків), коли працівник разом зі своєю основною роботою виконує обов’язки тимчасово відсутнього працівника.
За посадою тимчасово відсутнього працівника (тимчасове заступництво) виконання обов’язків провадиться зі звільненням від своїх основних обов’язків. Тимчасове заступництво є окремим видом виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Правове регулювання тимчасового заступництва передбачене пунктом першим роз’яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.1965 року № 30/39 (далі - Роз’яснення № 30/39). Згідно з абзацом 1 пункту 1 Роз’яснення № 30/39 тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою потребою.
Тимчасове заступництво, зазвичай, застосовується у разі потреби заміщення тимчасово відсутнього (в зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, відрядженням тощо) працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів - підприємств, виробництв, цехів, відділів.
Як випливає з визначення тимчасового заступництва, наведеного в Роз’ясненні № 30/39, тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов’язків тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно обов’язки за іншою посадою, тобто на період заступництва він звільняється від виконання своїх безпосередніх обов’язків, обумовлених трудовим договором. А отже, по суті, це є тимчасовим переведенням працівника на іншу роботу, яке відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу законів про працю України допускається лише за його згодою.
Проте тимчасове заступництво має і відмінність від тимчасового переведення. Зокрема, при переведенні працівник переводиться на певну посаду, а при тимчасовому заступництві працівник-заступник призначається не на посаду, а виконує обов’язки за відповідною посадою. Крім того, переведеному працівникові встановлюється посадовий оклад за посадою, на яку його переведено, а працівнику-заступнику виплачується доплата у розмірі різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє.
Зі змісту запитання вбачається, що у даному випадку Ви маєте право подати до керівника (органу), яким покладено на Вас виконання обов’язків, відповідну заяву про складення з себе повноважень. Зазначена заява не може бути відхиленою у задоволенні, оскільки відповідно до вимог ст. 43 Конституції використання примусової праці забороняється.
Строк розгляду поданої заяви про складання повноважень виконуючого обов’язки начальника законом не передбачено, тому, на нашу думку, заява розглядається у розумні строки. Виконання обов'язків за посадою начальника припиняється з моменту видання відповідного наказу (розпорядження) роботодавця, яким ці обов’язки були попередньо покладені.