Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держпраці у Рівненській області надає роз’яснення, як на період карантину правильно запроваджувати неповний робочий час і чим він відрізняється від скороченого робочого часу.
Умовно робочий час за тривалістю можна поділити на:
- нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
- неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, аніж встановлено нормативно – правовими актами;
- скорочений. Час протягом якого працівників повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.
Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» є різні за своєю суттю.
Зокрема, скорочений робочий час встановлюється:
- для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
- для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень;
- для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) – скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.
Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь – яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Запровадження неповного робочого часу відповідно до ст. 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.
У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він мас зазначити наступне:
- вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень)
- режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи)
- період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.
Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) – встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні – як за повний робочий день.
Додатково інформуємо, що даний лист не встановлює норм права, а носить рекомендаційний характер.
