До Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернувся заявник із проханням надати роз’яснення з питання: чи можна звільнити мобілізованого працівника за угодою сторін, тобто за п. 1 ст. 36 КЗпП (Кодекс законів про працю)?
Звільнення за угодою сторін – це окрема підстава припинення відносин між співробітником і роботодавцем, встановлено п. 1 ст. 36 КЗпП.
Найчастіше роботодавець вдається до цього варіанта в разі, якщо звільнити працівника потрібно швидко, без відпрацювання і без конфліктів.
Це не заборонено. Але ініціатива має виходити від мобілізованого працівника.
Процедура припинення трудового договору за згодою сторін відрізняється від звільнення за власним бажанням, а саме:
- ініціатива припинити трудові відносини може надходити від будь-якої зі сторін;
- звільнення може відбутись у будь-який момент, про який домовилися роботодавець та працівник, навіть в той самий день, коли було повідомлено про намір однієї із сторін;
- заяву про звільнення можна подати в будь-який момент, у тому числі і в день звільнення;
- ні роботодавець, ні працівник не зобов’язані попереджати про свої наміри за два тижні;
- звільнення може відбутися без відпрацювання, в термін менший, ніж два тижні, і для цього працівнику не обов’язково мати поважну причину.
Відповідно до зазначеного вище звільнення за згодою сторін може відбутися без двотижневого відпрацювання працівника день у день, якщо про це домовлено сторонами.
