Працівник звільняється, і слід визначити кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки для компенсації. Як впливають періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати під час воєнного стану з ініціативи працівника на кількість днів щорічної основної відпустки?
На період дії воєнного стану можуть бути надані відпустки без збереження заробітної плати за двома підставами — див. схему.
Схема
Відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану
Для того щоб визначити, чи є відпустковий стаж, чи його немає, треба з’ясувати, якою саме відпусткою скористався працівник у період дії воєнного стану: за ч. 3 чи за ч. 4 ст. 12 Закону №2136.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону №2136, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Якщо працівник був у відпустці саме за ч. 3 ст. 12 Закону №2136, то цей період враховується до періоду, що дає право на накопичення днів щорічної основної відпустки.
Статтею 9 Закону про відпустки передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли:
1) працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада);
2) такому працівникові не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченої ст. 25, 26 Закону про відпустки.
Тривалість відпусток без збереження заробітної плати, які надаються за угодою сторін відповідно до ст. 26 Закону про відпустки, обмежена 15 календарними днями на рік. Водночас особливості трудових відносин у період воєнного стану, не передбачені іншими актами трудового законодавства, визначені Законом №2136.
Зокрема, ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати, яка надається впродовж дії воєнного стану, надається відповідно до ст. 26 Закону про відпустки і включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.
А от якщо працівник був у відпустці без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону №2136, то відпусткового стажу за цей період не буде, про що прямо зазначається в цій нормі законодавства.
У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Отже, слід прискіпливо поставитися до заяв на відпустку без збереження зарплати від працівника та до наказів, виданих на підставі заяв, бо саме в цих документах зазначається, яку саме відпустку бажав узяти працівник. І залежно від того, в якій із цих відпусток згідно з документами підприємства перебував працівник, і буде зрозуміло, яка кількість календарних днів щорічної основної відпустки накопичилася і скільки днів слід компенсувати під час звільнення.
