Ситуація: ТзОВ звернулося до окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ (далі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки ТОВ, в результаті якої, складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2014 р. по 30.06.2014 р.;
- визнати неправомірними дії ДПІ щодо виключення (коригування) на підставі акту з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та ПЗ з ПДВ, які визначені ТОВ у деклараціях за період травень, червень 2014 року;
- зобов'язати ДПІ відновити в електронній базі даних показники податкової звітності, зазначені в податкових деклараціях за період травень, червень 2014 року.
Судами позов було задоволено повністю. ДПІ подала касаційну скаргу.
Позиція ВАСУ - скасування судом акту про неможливість проведення зустрічної звірки з підстави відсутності платника податків за податковою адресою за його позовом є неможливим. З огляду на це, цією постановою ВАСУ скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими акт ДПІ визнавався протиправним та скасовувався. Також не задоволено судом вимоги платника податків щодо «виключення (коригування) з електронних баз суми податкового кредиту та податкових зобов’язань платника податку» та «зобов’язання фіскального органу відновити в електронних базах даних дані зазначені платником податків в поданих деклараціях».
При цьому ВАСУ керувався наступним:
1) податковому органу надано право на складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку зі зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою). В решті випадків податковим законодавством передбачено складання довідок;
2) форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки, серед іншого, передбачає внесення до акту про неможливість окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки. Відповідні дії не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки звірка як юридичний факт у цьому разі не є проведеною. Отже, жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків (позивача у справі) та бути предметом оскарження, в розглядуваному випадку не виникає;
3) проведення зустрічної звірки може розглядатися як юридичний факт, який впливає на законні інтереси платника податків виключно, якщо дані, отримані за результатами проведення зустрічних звірок, можуть бути використані контролюючим органом як інформація про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Відповідна обставина, своєю чергою, згідно з пп. 78.1.1 ПКУ є підставою для призначення податкової перевірки.
З огляду на це, ВАСУ постановив: позовні вимоги, спрямовані на оскарження дій посадових осіб контролюючих органів із проведення зустрічної звірки та складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки, задоволенню не підлягають.